Впечатления от комитетских слушаний

Про стан та законодавче забезпечення фінансування наукової і науково-технічної діяльності

(опісля засідання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти 13.03.13)

«І, нарешті, всі зібрались, підібрались, зрахувались. Шкода, ладу не знайшли, втім, повітря протрясли»

Ще до мого повернення додому, вже декілька інформаційних агенцій зарясніли інформаційними стрічками про минулу подію… Та й на те вони, й журналісти, щоб скоріше поділитись з потенційним читачем (споживачем) «гарячими» новинами. Та, Завдячуючи лише небагатьом із них, та чи не єдиному із телеканалів ТВі, небайдужі громадяни щось дізнаються не лише про ручне управління Кабміну, в прямому ефірі (про епохальне скасування допоміжних дорадчих і невідрадних служб та громадських органів при КМУ), але й про… вітчизняну науку. Яка ще дихає. Хоча, чимдалі, тим ближче до церкви. Та тільки не до лексусів церковних Владик, а до останнього погосту. В Україні.

Я ж навіть скористаюсь із більш повільного за часом подання, проте більш детального за враженнями оповіданням про минулі комітетські слухання. Та не з усього державницького галасу чи наукового бідування аналізував інформацію, бо ані диктофону, ані ноутбука з собою не брав. Проте намагався відлущити із чисельних коротесеньких промов (по суті), чи й не дуже (мыслею по древу). У дужках () подано особисті репліки чи уточнення.

Якщо у своєму викладенні буду збігатись з «новинами», то це означатиме важливість виділених пропозицій (що в око впало). Якщо ж ні, то це додано для оформлення уявлення про атмосферу, що панувала на представницькому науковому форумі, на Банковій 6-8.

Присутність представників від української науки була доволі пристойною, під 250 людей. Переважна кількість учасників слухань були… слухачами, хоча й доповідачів серед них мало стати близько 30. Підтвердилась сумна тенденція попередніх слухань в профільному комітеті – практична відсутність народних депутатів із інших комітетів ВРУ, на комітетських слуханням. Принаймні, у президії побачив лише чотирьох, з профільного комітету, а також одного із виступаючих, з Регіонів. Жодного міністра чи із заступників міністрів чинного Уряду, жодного голови облдержадміністрації, чи їхніх заступників…

Виступали переважно директори інститутів чи керівники наукових частин інститутів (університетів). Говорили переважно про своє, у тому числі у всеукраїнському масштабі. Цікавих ідей-пропозицій у доповідях/промовах було небагато. Та й звідки їм взятись, якщо успішних прикладів реалізацій наукових ідей в Україні – кіт наплакав. Та й звідки їм узятись, коли бюджет одного (!) Оксфордського університету перевищує загальні витрати на всю (!) українську науку – з держбюджету, за кошти іноземних та вітчизняних замовників, позабюджетні фонди, власні кошти…

Виступи промовців викладаю дуже стисло, з того, що встиг почути та занотувати як окрему думку промовця. Більш повний варіант доповідей буде доступний пізніше (наприкінці березня обіцяли надрукувати всі доповіді/промови), тому, і якщо, мої нотатки дещо відрізнятимуться за текстом, то… цензура!

Лілія Гриневич, Голова Комітету ВРУ з питань науки і освіти. Доволі непогана промова за змістом, не дуже політично забарвлена та в міру емоційна, як для жінки. Непогано справлялась із роллю модератора протягом трьох з половиною годин безперервних слухань, як на таку, науково авторитетну аудиторію. Висловлювалась політично азартно і з певними політичними намірами: створення комісії з майбутнього як дорадчо-консультативного органу при ВРУ, кардинальний перегляд всієї законодавчої бази щодо умов наукової діяльності в Україні, активізацію дослідницької діяльності як позакласової роботи у системі середньої (загальної) освіти, активну співпрацю з науковим загалом. Виголосила про три ймовірних сценарії реформування наукової системи:

а) консервативний. Залишити, як є та додавати гроші, за можливості. Висновок – деградація наукового потенціалу та поступове згасання національної науки.
б) ліквідація НАНУ та галузевих академій наук, а базі академічних інститутів – створення десяти-п’ятнадцяти національних наукових центрів за перспективними напрямами досліджень і розробок. Радикальний, проте ще гірший варіант, оскільки на сьогодні відомими є інтереси певних кіл (осіб) на нерухоме майно державних академій та, найцінніший ресурс сьогодення – землю під академічними будівлями на мільярди доларів.
в) трансформація (модернізація) всієї наукової системи зі зміною умов проведення наукової діяльності, першою чергою законодавчо виписаних. При збереженні автономності академічної науки и пошуку шляхів співпраці академічних та університетських кіл (половинчасте та традиційне рішення, та короткочасне за терміном дії).
Л.Гриневич більше до душі припадає третій варіант. І, все ж таки, політичне відлуння: “Наука має обслуговувати пріоритети розвитку держави. А, якщо пріоритетів у держави й досі нема, то про яку науку – мова?
На часі створення координаційної ради з питань майбутнього, яка складатиметься із моральних авторитетів науки, а також небайдужих до науки бізнесменів…

Володимир Семиноженко, голова Держінформнауки. Традиційний, багатомовний та структурований (за слайдами – що були не вдало зроблені технічно) виступ В.Семиноженка, з крихтами критики у бік виконавчої влади. Багато у виступі повторювало викладені вже мною інформаційні матеріали МОНУ. Доповідач особливу увагу присутніх привернув до ініціативи його відомства про грантування у великих розмірах, до 1 млн.грн. для колективів вчених. А із того, що запам’яталось, то це обчислена Держінформнауки (?) оцінка структури бюджетних видатків – 85% базового фінансування проти 15% програмно-цільового. І, в тому програмно-цільовому згубились дещиця від фонду фундаментальних досліджень та премій і стипендій від державних органів (Президента, ВРУ, КМУ, НАНУ, Комітетів з державних премій). Так що, гамбузом, на безпосередні пошукові дослідження, гадаю, припадає не більше 3-5% від 0,29% ВВП. Тобто, на рівні ДФФД. Тобто, майже нічого.

Михайло Ільченко, голова Ради проректорів з наукової роботи. Старі матеріали, у тому числі інформаційні. Традиційні заклики до відродження університетської науки з боку держави, у тому числі через оновлення фінансування науки в університетах окремим бюджетним рядком.

Юрій Кундієв, віце-президент Національної академії медичних наук України . Загальний «плач Ярославни» про бідкання української науки. Проте, прозвучала й цікава теза про те, що хтось (?!) сьогодні у місцевій владі гальмує процеси легалізації права на землю під академічними будовами АМНУ. Зокрема, вже декілька років не видаються акти на землю, з належним чином оформленими документами, навіть сфотографовані із космосу земельних ділянок. І, як збіг обставин, такі факти найбільш красномовні для земельних ділянок у центрів таких міст, як Київ, Харків, Львів.

Василь Кремень, Президент Академії педагогічних наук України.

Два основних рішення у системі вищої школи:
1) при обчисленні (бухгалтерському?) підготовки студентів (бакалаврів, у тому числі?) у вищих навчальних закладів необхідно закладати витрати на науково-дослідницьку діяльність (кого?)
2)вивести із складу системи вищої освіти коледжі та училища і утворити окрему національну систему професійно-технічної освіти.

Валерій Кухар, Голова Державного фонду фундаментальних досліджень.

Функції ДФФД як незалежного джерела фінансування фундаментальних досліджень є відпрацьованими за 20 з гаком років, система незалежної експертизи – відлагоджено, у тому числі із залученням іноземних вчених. Нині, із 30 млн. бюджетних коштів, 20 млн. спрямовано на програми міжнародної співпраці з… іноземними фондами із Росії, Японії, Європи, США на спільні програми (проекти). Решта, 10 млн. залучається Держінформнауки на фінансування проектів ключових лабораторій. Проте, останнє, не є функцією ДФФД, тому постійно підтримуватись не буде.
З проблем – відсутній окремий рядок у бюджеті. Немає можливостей для здійснення супутньої діяльності – видання (переклад) наукової літератури кращих авторів з-за кордону та в Україні, проведення комунікативних заходів (конференцій, форумів, виставок). Бо всі ці витрати можуть здійснюватись лише в межах виконання певного наукового проекту. А сума одного проекту обмежена 100 тис.грн.
І ще. Володимире Петровичу (Володимир Семиноженко – С.Б.), необхідно фінансувати не лише великі проекти (ключові лабораторії), але й велику кількість малих. Бо це підтримка особисто вчених, особливо треба молодих. Їм необхідно надати допомогу, щоб вони вижили у цей, скрутний час.

Ярослав Яцків, Голова науково-видавничої ради НАН України.

«У держави немає поваги до наукової спільноти, то й звідки взятись поваги у суспільства до такої влади?!»

Багато із представленої сьогодні, «свіжої» аналітичної інформації на слуханнях Комітету є повторенням вже розроблених колись матеріалів. Свого часу, коли Кремень (Василь) був міністром освіти і науки, а я був його заступником протягом двох років (2000-2001 рр.), міністерством були підготовлені гарні аналітичні матеріали від МОН до Послання Президента України у 2000 році. Окрім того, у 2001 році, присутніми тут Яцківим, Маліцьким та Бубликом була підготовлена науково-аналітична доповідь «Трансформація наукової системи України протягом 90-х років ХХ століття: період переходу до ринку», яку, до речі, свого часу ми успішно презентували світовій науковій спільноті. Тому я передаю ці аналітичні матеріали в президію для вивчення та використання у подальшій роботі.

Представниця ДТЕК (чи Фонду Ріната Ахметова — РА, за сумісництвом). Ретельно підбираючи українські слова і зі смаком підкреслюючи англійською, намагалась донести присутнім вченим щиру турботу олігарха number ONE (ім’я якого так і не згадала всує) про все прогресивне та інноваційне, в Україні. Нагадуючи про такі факти, як
безжалісну «цифірь» у 4% ВВП України, яку забезпечує вся благодійна діяльність Хазяїна щорічно,
про 15% наповнення щорічного держбюджету за рахунок пожертвувань з підвладних підприємств,
про 4 млрд. грн., які планується витратити на такі потрібні для українського суспільства цілі, як видобуток вугілля та промислове будівництво (1 млрд. грн.). Особливо на промислове будівництво, бо, цього сьогодні ніхто не робить.
 А про R&D фонд РА постійно думає. Проте для нього немає проблем закупити наукові розробки, чи замовити проведення досліджень в Росії, Польщі, чи деінде у світі. А це ринкові умови. А це означає конкуренцію якості і готовності наукових розробок для їх практичного впровадження вже сьогодні. А в Україні фонд РА відлякує не те, щоб якість наукових досліджень і розробок у (над прибуткових секторах сировинного сектору) науці. Але засмучує те, що згідно чинного законодавства, витрати на R&D фінансуються бізнесом за рахунок власного прибутку, та не включаються до складу валових витрат (мабуть не так вже допікає ця проблема ахметівців, інакше би давно змінили цю норму у законодавстві). Тому й невигідно фінансувати науку. В Україні.

Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Джорджа Сороса.

«Треба думати не про те, що робити, а про те, як!»
Це означає, треба робити експертні групи із науковців і бізнесменів, а не великі зібрання, як пропонувала Гриневич. Грантова система фінансування має розвиватись в Україні паралельно до базового фінансування. Це означає, що треба залишити базове фінансування на рівні, необхідному для утримання наукових установ і забезпечення зарплатні науковців, а грантову систему розвивати як допоміжну – для активізації наукових досліджень в Україні.
Треба створювати процедури прийняття управлінських рішень. Наприклад, не можна приймати рішення про затвердження захисту дисертацій в таких спеціалізованих наукових радах, як в Інституті філософії, на підставі либонь рішення 2-3 урядових управлінців.

Олег Кришталь. Директор Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця. Сьогодні він є із найбільш цитованих українських вчених у світовій науці.

Кількість ключових лабораторій в Україні має збільшуватись. Для того, щоб лабораторії мали вплив на розвиток української науки, їх потрібно бути не менше десяти. І ми вдячні керівництву Держінформнауки, і, особисто Вам, Володимиру Петровичу (Володимир Семиноженко – С.Б.)за те, що на нашу пропозицію щодо створення ключових лабораторій, Ви одразу ж відповіли: «Так це ж те, що нам потрібно!» А ідею створення ключових лабораторій ми перейняли у… Китаю. В якому, поки країна не взяла курс на комерціалізацію, існувала велика система державної науки з мільйонною армією науковців посередньої якості. І тоді керівництво комуністичної країни вирішило створити осередки прогресивної науки як ключові лабораторії для досягнення ними світового рівня.

Микола Жулинський, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.

Без гуманітарної науки немає душі у нації – немає національної єдності. Ігнорування розвитку гуманітарної складової науки, державне неприйняття розроблених Концепції гуманітарного розвитку України до 2020 року, стратегії розвитку сфери гуманітарних досліджень, що припало вже кількарічним пилом в кабінетах вищої влади – ось справжнє ставлення влади до проблем національної науки.

Володимир Моренець, Перший віце-президент Національного університету Києво-Могилянська академія.

У всіх програмних документах нинішньої влади зазначається, що наука є основою економічного розвитку, проте немає згадки про гуманістичний аспект (відсутня теза про відновлення людського потенціалу).
Нинішня владна філософія виняткової комерціалізації наукових досліджень (поза їх належність до фундаментальних чи прикладних напрямів) є… злочинна!
Необхідним є повернення науки до університетів за рахунок активізації існуючих спеціальних фондів через їх виведення із системи державного казначейства. Бо, для казначейства спеціальні фонди наукових установ є звичайнісінькою статтею державного бюджету. З відповідним ставленням до такого. Окрім того, спецфонд на сьогодні є незахищеною статтею державних видатків (як-от соціальні виплати), тому їх треба віднести до захищених статей Держбюджету.
До речі, ключові лабораторії це те ж саме, що й колись у Європі створювались центри досконалості. Які дуже гідно себе згодом зарекомендували.

Максим Стріха. віце-президент Академії наук вищої школи України.

В українській науці сьогодні квітне невігластво, у тому числі через те, що багато науковців блукає у науковій пітьмі: не володіють відомостями про сучасні напрями наукових досліджень у світі та є невідомими своїми працями світовій науковій спільноті. Тому, пропоную започаткувати і профінансувати державну програму перекладів наукових праць іноземних науковців. І тоді нашим вченим буде простіше орієнтуватись у перспективних напрямах наукових досліджень світової науки.

У відповідь на низку нарікань наукових директорів до аудиту Рахункової палати щодо нецільового використання коштів, виступила керівник департаменту з питань науки та гуманітарної сфери РП України. Яка всіх очарувала диктуванням переліку статей законів і підзаконних актів щодо неузгодженості із базовим законом про наукову, науково-технічну діяльність. І, дуже слушно зауважила про те, що після виправлення цих недолугостей вітчизняного законовиробника, її відомство буде лише «за» витрачання не бюджетних коштів на науково-технічну діяльність.

Ось так, дещо несподівано для багатьох, ключовим нормативно-правовим актом у сфері наукової. науково-технічної діяльності в Україні, який породжує актуальну низкунормативних неузгодженостей виявився… Бюджетний кодекс. Бо, згідно нього фінансування науковими установами дуже багатьох речей (нарахування перевищеної зарплатні, закордонні відрядження, закупівля у одного учасника наукового обладнання та ін.) без спеціального, кабмінівського розпорядження, є незаконними…

Як на мій погляд, наприкінці комітетських слухань було виявлено якщо не коріння, то принаймні, одна із основних причин законодавчого розбрату у сфері наукової діяльності. Який, чомусь, й досі не був виправлений папєрєдніками…

Зголошувались виступити ще, принаймні десятеро людей, з яких три – жінки (за словами Л.Гриневич), проте час слухань вже був перевершений на півгодини з гаком. Тому той, кому не пощастило промовитись «живцем», буде прописаний у підсумковому збірнику.

Наприкінці був наданий час для відповідей на письмові запитання. А вони у учасників слухань накопичувались, переважно, до єдиного представника влади, Володимира Семиноженка. Можливо, через неймовірну зайнятість останнього на службовому місці.

Майже всі відповіді В.Семиноженка були типовими, та були схожими на домашню заготовку – настільки впевнено академік у владі відповідав на складні, термінологічні запити. А, можливо, вони й стосувались недооповіданної ним частини доповіді…
Проте, мою увагу, як й деяких із присутніх, з тієї третини аудиторії, що стоїчно витримала три з гаком годинний марафон, привернула відповідь на останній. Який був обраний головою Держінформнауки, для колег. На письмове запитання, а чи можливе використання в Україні «американської» моделі науки? – ми всі почули таке.

Так, можливо. Тоді, коли наша держава зможе так само, як й Штати, витрачати купу грошей на науку. Практично вкидаючи її на ринок, звідки спритні дільці від бізнесу їх розтаскують та витрачають на свій розсуд…

Так що, панове вчені, науковці із дослідниками разом! Готуйте, хто кошелі, а хто паски і чекайте на прихід …»американців» у науці. Бо нашестя «младовладівців» ми вже проживаємо…
Підводячи попередні висновки про комітетські слухання, можна сказати про те, що «свято науки» відбулось. Роботи зроблено багато – так далі справа не піде… Дуже багато аналітичних матеріалів подавалось як інформаційні носії (диски, дискети, флешки, папери). І, після їх оброблення, з них викристалізується щось путнє. Як системні пропозиції.
Неспокійно лише за одне. Боротьба за українську науку переходить з площини політичної волі у площину фінансових інтересів. А на цій галявині у нашій державі давно лічені вуха стирчать. Які вже заявили монополію на все рухоме й нерухоме (і схвалення програми розподілу неіснуючих в держбюджеті мільярдів на засіданні КМУ тому є красномовним свідченням) . І яких зацікавити може, хіба що стигла морква в городі – у сусіда. А ділитись капустою – з кимось, сьогодні, слабшим за горловиною? Ммм, зась!

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Subscribe without commenting