Експрес-пропозиції законопроекту від 21-06-13

Протягом останніх років декілька разів розроблялись проекти законопроектів, що стосувались внесення кардинальних змін до базового закону про науку в Україні. Всі вони, як й останній від Державного агентства (агенції) з питань науки, інновацій та інформатизації України (Держінформнауки) від 21 червня 2013 року, були не позбавленими певних методичних та функціональних недоліків. До основних зауважень, що вимагають принципової зміни сутності наявного законопроекту належать такі.

По-перше, оскільки закон є актом органу законодавчої влади, яка внаслідок представницького мандату народовладдя є політичним інститутом влади, то доцільним є визначення законопроекту як про державну політику у сфері наукової, науково-технічної діяльності в Україні. Тим більш, що однією із основних функцій Верховної Ради України є “визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики” (ст.85 Конституції України).

По-друге, оскільки Верховна Рада України є уособленням законодавчої влади як невід’ємної складової державного механізму влади, то її основним завданням є законотворення, через яке, у тому числі, визначаються організація та функціонування виконавчої та судової влади. Тому, такі приписи в законопроекті, як “держава сприяє” (Ст. 9, абзац 2; Ст. 49, абзац 5), “держава надає” (Ст. 16, абзац 1), “держава передає” (Ст. 18, абзац 11), “держава гарантує” (Ст. 29, абзац 4), “держава створює” (Ст.29, абзац 7; Ст. 31, абзац 5; Ст. 51, абзац 1; Ст. 54, абзац 1), “держава встановлює” (Ст. 30, абзац 1; Ст. 49, абзац 7), “держава забезпечує” (Ст. 31, абзац 4; Ст. 38, абзац 7; Ст. 41, абзац 3; Ст. 49, абзац 2, 4), “держава керується”  (Ст. 39, абзац 1), “держава застосовує” (Ст. 39, абзац 1, 2), “держава організує” (Ст. 49, абзац 3), “держава запроваджує” (Ст. 49, абзац 6) є недоречними. Невизначена відповідальність певних органів державної влади за реалізацію (здійснення) державної політики у сфері наукової, науково-технічної діяльності породжує, у свою чергу, практику недотримання законодавчих норм та прямого їх порушення окремими органами виконавчої влади, без будь-яких правових та економічних наслідків від невиконання своїх державних функцій.

По-третє, законопроектом не враховуються сучасні зміни щодо ролі науки у соціально-економічному розвиткові країн світу. Зокрема, сфера сучасної науки є невід’ємною складовою сфери науково-технологічної діяльності, яка містить ознаки (у визначеннях законопроекту) “наукової діяльності”, “науково-технічної діяльності”, “науково-педагогічної діяльності”. Окрім того, до сфери науково-технологічної діяльності належать й “науково-технологічні послуги”.

У четвертих, права вченого як основного суб’єкта наукової і науково-технічної діяльності, перелічені у Ст.5, законодавчо забезпечуються лише у рамах інституційних форм організації праці. Одночасно, в законопроекті не відображена й інша форма організації наукової і науково-технічної діяльності вченого – індивідуальна, основним фінансуванням якої виступають гранти. Також законопроектом не передбачається й запровадження механізму “оверхедів” як основного фінансового стимулу для створення тимчасових творчих колективів, залучення відомих вітчизняних та іноземних вчених, талановитої молоді до перспективних наукових досліджень та науково-технологічних розробок.

У п’ятих, система грантового фінансування спрямована переважно на інституційні форми наукової і науково-технічної діяльності. Та, лише у Ст.42, абзац 3, є зазначеним, що “Фінансова підтримка… державними фондами здійснюється шляхом надання грантів …та фізичним особам.” Проте, чи мають відношення “фізичні особи” до вчених, є незрозумілим.

Виходячи із вищезазначеного, пропонується внести до законопроекту такі зміни.

1) запровадження сучасного, функціонального підходу до розроблення законопроекту, як про державну політику у сфері науково-технологічної діяльності.

2) замість приписів “держава …”, необхідним є визначення певних (конкретних) відповідальних органів виконавчої та, можливо, судової влади в Україні, які повинні забезпечувати виконання зазначених у законопроекті законодавчих норм;

3) провести гармонізацію термінології, яка використовується законодавчо, відповідно до міжнародно прийнятих стандартів та усталеної наукометричної практики, зокрема доповнити такими термінами, як “дослідник” “науково-технологічна діяльність”, “індивідуальна форма діяльності вченого (дослідника)”;

4) внести зміни до Статей 41, 43-45 законопроекту щодо основної спрямованості грантового забезпечення на реалізацію творчих можливостей та наукового потенціалу вченого. Також, доцільним є передбачити можливість використання переважно “оверхедового” механізму фінансування для виконання прикладних досліджень та науково-технічних (експериментальни0 розробок.

Врахування цих, основних пропозицій дозволить позбутись дискримінації щодо реалізації законних прав основного суб’єкта наукової і науково-технічної діяльності, а також створить можливості для виникнення нових форм організації в науці, пов’язаних із використанням творчого потенціалу кожного вченого-дослідника.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Subscribe without commenting