Материалы НАН Украины

Інформаційні матеріали HAH України
до слухань питання «Про стан та законодавче забезпечення фінансування наукової і науково-технічної діяльності» у Комітеті Верховної Ради України
з питань науки і освіти

 

Роль науки у розвитку економіки країни.
Якість економічного розвитку національного господарства країни та її місце у світовій ієрархії у значній мірі визначається обсягом фінансування витрат на науку у ВВП. Саме тому в усіх провідних країнах реалізовується заохочувальна політика розвитку національної науки та впровадження її досягнень у виробництво, включаючи системну підтримку коштом державних бюджетів наукових досліджень і технологічних розробок. Недаремно фінансовий аспект індексу науково-технічного потенціалу є складовою інтегрального показника оцінки рівня конкурентоспроможності країн за методикою Світового економічного форуму.
Світовий досвід показує, що вплив науково-технічного потенціалу на прискорення соціально-економічного розвитку країни відбувається лише тоді, коли наукоємність ВВП перевищує 0,9% ВВП. Інакше втрачається економічна функція науки. Особливого значення інноваційні процеси на основі впровадження передових науково-технічних досягнень набули останнім часом, у період подолання кризи та відновлення економічного зростання. Зокрема, у США поставлено мету довести витрати на дослідження і розробки до рекордного для країни рівня — понад 3% ВВП, аби зберегти технологічне та економічне лідерство у світі. Ці інвестиції спрямовуються на розробку проривних технологій, які забезпечать прогрес технологічного базису економіки на наступні десятиліття. Тож провідні країни світу, а слідом і деякі пострадянські країни нарощують обсяги фінансування науки задля активізації зростання національних господарств.
Так, у післякризовий період рівень наукоємності ВВП у Європейському співтоваристві (ЄС-27) зріс з 0,9% (2008 р.) до 2,0% (2010 р.), у найрозвиненішій країні Європи Німеччині — з 2,68% до 2,82%, в Естонії — з 1,29% до 1,62% (Л.І. Федулова, Науково-аналітична записка; Стан фінансування наукової і науково-технічної діяльності і Україні (додається)). На фоні інтенсифікації наукової діяльності у ЄС та у найближчих країнах-сусідах в Україні панують тенденції до скорочення наукової і науково-технологічної активності. Зазначене підтверджується невпинним зниженням показників наукоємності ВВП, що відбувалося з початку 2004 р. Нині наукоємність ВВП впала далеко нижче за критичний рівень (0,9%) і становить 0,73%.
Знижуються і інші показники, в тому числі питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислового виробництва: 7 % в 2002 p., 4,8 % в 2009 р. і 3,8 % в 2010 р. показують, що немає у нас ніякого «переходу на інноваційний шлях розвитку».
Можна зробити висновок, що вітчизняна економіка працює «на знос», проїдаючи те, що було створено працею попередніх поколінь, і продовжує деградувати, скочуватися на рівень економіки країн «третього світу», тобто фактично сьогоднішніх сировинних колоній.
Провідні країни розлучаються з індустріальною економікою і економікою, заснованою на експлуатації своїх природних ресурсів, переходять на технології 5-6-го укладів, а Україна намагається будувати своє благополуччя на металургії і хімії — технологіях 2-3-го укладів, які були властиві передовим країнам у середині 20-го століття.
Світовий ринок наукоємної продукції росте в 2-2,5 рази швидше в порівнянні зі світовою економікою і торгівлею. Так, наприклад, світовий експорт інформаційно-комунікаційного та офісного обладнання складає більше 750 млрд. доларів на рік, що перевищує сумарні обсяги експорту нафти всіх нафтовидобувних країн (Наука Украины. Цифры, факты, проблемы / Авторский коллектив A.A. Мазур, Л.Б. Любовная, Н.С. Бровченко, В.В. Тольба.-К. : Институт электросварки им. Е. О. Патона HAH Украины, 2012.-47 с.).
Про наявність системних недоліків і потенційних загроз, які склалися в сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, свідчать висновки парламентських слухань «Національна інноваційна система України -проблеми формування та реалізації» (20.06.2007): «Негативні явища в науково-технічній та інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що потребує вжиття невідкладних заходів як з боку вищого керівництва країни, так і виконавчої влади на всіх рівнях». До аналогічних висновків прийшли парламентські слухання в 2008 і 2009 роках. Однак необхідні заходи так і не були прийняті, що тільки посилило вплив в Україні світової фінансової кризи.
У наявності відсутність у більшості господарюючих суб’єктів бажання займатися «виробництвом нового» і просуванням інновацій. їх, очевидно, цілком влаштовує заробляння грошей нехитрими «перевіреними» способами в рамках все тієї ж «примітивної сировинної економіки». І заохотити їх до інноваційної активності поки, на жаль, не вдається. Тим більше, що і сама держава все більше самоусувається від підтримки науки та інноваційної діяльності.
Неможливо не погодитись з думкою: «Видобуваючи мінеральні ресурси для продажу на зовнішньому чи внутрішньому ринках, ми продаємо те, що не можна відновити, або, у випадку сільськогосподарської сировини, збіднюємо родючість своєї землі Якщо виробляємо машини — продаємо вже не ресурс, а продукт праці. Так, він змушує витрачати енергетичні та людські ресурси, здобувати освіту, вдосконалювати знання для того, щоб випускати досконалішу технічну продукцію. Але тут починає працювати принципово нова, наукомістка економіка. Нині на світовому ринку наукомісткої продукції частка семи високорозвинутих країн становить приблизно 80 %, а, скажімо, Російської Федерації — 0,3 %. У критерії оцінки світового господарства нині панує «концепція чотирьох прошарків». Перший — аграрно-сировинні суспільства й економіки, основані на ресурсодобувному капіталі. Другий — науково-технологічні й індустріально-промислові, ними керує індустріально-промисловий капітал. Третій — інформаційно-комунікаційні суспільства з надмобільною торгово-фінансовою економікою, що управляється капіталом знань, інтелекту. Четвертий — ідейно та духовно інтегровані суспільства. Ринкова продуктивність цих прошарків дуже різна. Додана вартість при транспортуванні природно-сировинних ресурсів становить лише 1 відсоток. Додана вартість при виготовленні кольорових телевізорів — одного з видів продукції другого прошарку — вже 16 відсотків. Цей же показник при виготовленні суперкомп ‘ютерів — продукції третього прошарку — сягає аж 1700 відсотків. А при виготовленні та продажу супутників, що забезпечують панування над світовими мережами капіталу третього прошарку, — навіть до 2000 відсотків! Таким чином, при переході від першого до другого прошарку економіки додана вартість зростає в 10-20, від другого до третього — у 100-1000 разів. А от рентабельність четвертого прошарку перевершує третій прошарок приблизно в 10 тисяч разів!»
HAH України вважає, що при відсутності продуманих державних кроків українській науці (і в першу чергу її природничій і технічній сфері) вже в недалекому майбутньому загрожує катастрофа. Не менш загрозливими будуть і наслідки для економіки України.
Запобігти цій загрозі держава може в першу чергу суттєвим збільшенням найближчим часом фінансування науки до встановлених Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» 1,7 % ВВП, а в подальшому — до рівня європейського стандарту, який, згідно Лісабонської стратегії, становить не менше З % ВВП.
Бюджетне (базове та конкурсне) фінансування наукової сфери, як один з основних важелів державної політики.
Основні відомості щодо обсягів фінансування наукової і науково-технічної діяльності HAH України в 2009-2013 роках у розрізі напрямів бюджетного фінансування основних бюджетних програм наведені у додатках 2, З та 4.
Аналіз узагальнених даних щодо обсягів фінансування HAH України у 2008-2013 роках показує, що державний бюджет є основним джерелом фінансування Академії (рис. 1), а частка програмно-цільового фінансування в середньому становить близько 25 % від загальних обсягів фінансування.

Рис. 1 . Динаміка обсягів фінансування HAH України у 2008-2013 роках.
Разом з тим протягом останніх 5 років спостерігається одна і та ж негативна тенденція — хоча абсолютні обсяги фінансування HAH України із загального фонду держбюджету зростають практично кожного року, проте темпи цього зростання не забезпечують у повній мірі визначеного рішеннями Уряду підвищення заробітної плати працівників Академії та підвищення оплати комунальних послуг.
Зважаючи на недостатні обсяги фінансування Академії, що у значній мірі пов’язано, насамперед, з труднощами у фінансовій сфері держави, наукові установи Академії докладають значних зусиль щодо залучення додаткових коштів до спеціального фонду держбюджету (власні надходження установ). Вперше за останні роки було досягнуто зростання частки спеціального фонду у загальному обсязі надходжень: 2006 р. — 21,2%; 2007 р. — 19,4%; 2008 р. — 18,8%; 2009 р. -18,6 %; 2010 р. — 17,4%; 2011 р. -41,6 %. У порівнянні з 2011 р. (624,9 млн. грн.) в 2012 році сума збільшилась на 131,4 млн. грн. (21 %).
У цьому контексті дуже непростим для Академії став 2012 рік. З початку року більшість наукових установ HAH України була вимушена, як на початку 90-х років, працювати неповниіі робочий тиждень або ж відправляти своїх працівників у відпустки за власний рахунок. За результатами 9 місяців 2012 року середня заробітна плата працівників Академії становила 3265 грн., або 95 % від аналогічного показника по промисловості. Хоча раніше на законодавчому рівні було визначено, що середня заробітна плата науковця має в 2 рази бути вищою від середньої заробітної плати по промисловості.
Зазначені обставини спонукали профспілку працівників HAH України вийти на акції протесту. У результаті досягнутих з Урядом домовленостей вдалося збільшити загальний обсяг фінансування HAH України у кінці 2012 року на 50,8 млн. грн., що дало змогу підвищити річний обсяг базового фінансування наукових установ Академії на 2,74% цільовим призначенням на оплату праці працівників HAH України.
Слід зазначити, що у 2012 році HAH України було відкрито асигнування на суму 2 млрд. 524,8 млн. грн., однак за попередніми даними, установами HAH України не використано близько 11,8 млн. грн. бюджетних коштів, зокрема, внаслідок надходження коштів у кінці грудня, а також не оплати рахунків Державною казначейською службою України.
На сьогодні зрозуміло, що відчутно не покращиться фінансування HAH України і в 2013 році. Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» загальний обсяг фінансування Академії за рахунок коштів загального фонду держбюджету в 2013 році затверджений у сумі 2 млрд. 662 млн. грн., що лише на 5,3 % більше від аналогічного показника 2012 року і становить 68,1% від бюджетного запиту Академії на 2013 рік, який був поданий до Мінекономрозвитку і торгівлі України.
Такі обсяги фінансування не забезпечать навіть мінімальні потреби Академії у 2013 році, що ставить під загрозу виконання окремих найважливіших напрямів наукових досліджень і розробок. Насамперед, через відсутність необхідних асигнувань у 2013 році зазнають скорочення обсяги виконання державних цільових науково-технічних програм, програм фундаментальних та прикладних досліджень Академії; будуть значно обмежені можливості передплати доступу до електронних баз даних іноземних наукових періодичних видань; будуть недофінансовані найважливіші інфраструктурні проекти, зокрема, з підтримки об’єктів, що становлять національне надбання; через відсутність необхідних витратних матеріалів та комплектуючих зупиниться робота частини центрів колективного користування науковими приладами, не буде розроблена кошторисна документація на будівництво науково-дослідного багатоцільового ядерного реактора за межами м. Києва.
Під загрозою зриву опиниться, зокрема, виконання робіт в інтересах авіакосмічної галузі, організація виробництва вітчизняних тепловізорів, розробка та впровадження в установах охорони здоров’я новітніх технологій, обладнання та засобів для профілактики, діагностики та лікування найпоширеніших хвороб, створення нових високопродуктивних сортів і гібридів харчових, кормових, технічних, лікарських та інших культур, адаптованих до зростання в умовах України, впровадження яких у виробництво сприятиме інноваційному розвитку країни і може дати відчутний економічний ефект.
До того ж зовсім не врахована потреба Академії у капітальних видатках, насамперед, для оновлення парку наукового обладнання закордонного виробництва, без чого неможливо проводити наукові дослідження на світовому рівні. Сьогодні лише 20 — 25% наукових приладів і обладнання Академії відповідають вимогам сучасного експерименту. Вже три роки як припинилася централізована закупівля таких приладів.
Слід також зауважити, що левову частку видатків Академії становлять захищені статті, а саме: заробітна плата працівників з нарахуваннями на неї, оплата вартості комунальних послуг та енергоносіїв, на що зараз спрямовується близько 87% видатків. ПАН України у 2013 році необхідно збільшити фонд заробітної плати відносно 2012 року в зв’язку із запланованим поетапним підвищенням ставки 1-го тарифного розряду Єдиної тарифної сітки та обов’язковими виплатами доплат до посадового окладу за науковий ступінь та вчене звання. Крім того, у 2013 році передбачається також підвищення плати за комунальні послуги.
При запланованому внесенні змін до держбюджету за підсумками 1-го кварталу 2013 року необхідно врахувати найнеобхідніші мінімальні додаткові потреби до визначених законом обсягів фінансування Академії у сумі 304,2 млн. грн. за такими бюджетними програмами:
- КПКВК 6541030 «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та наукових об’єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності наукових бібліотек» — 295,2 млн. грн., в тому числі:
-заробітна плата з нарахуваннями — 164,2 млн. грн., що дозволить не скорочувати заплановану тематику фундаментальних та прикладних наукових досліджень на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки, в тому числі за цільовими комплексними міждисциплінарними програмами;
-придбання та ремонт обладнання і наукових приладів для виконання науково-дослідних робіт на сучасному рівні — 125,0 млн. грн.;
-підготовка та випуск видавничої продукції за напрямами «наукові видання» та «енциклопедичні видання» відповідно до затверджених календарних планів — 6,0 млн. грн.
-КПКВК 6541140 «Здійснення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України» — 5,9 млн. грн. для забезпечення повноцінної діяльності інституту, якому визначених законопроектом обсягів фінансування вистачить тільки для виплат заробітної плати працівникам, а на оплату комунальних послуг та інших видатків, що пов’язані із специфікою установи, кошти не передбачені.
- КПКВК 6541020 «Наукова і організаційна діяльність Президії Національної академії наук України» — 3,1 млн. грн. для забезпечення виплат заробітної плати працівникам згідно з чинним законодавством.
Фінансове забезпечення реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, інноваційної діяльності, державного замовлення та державних цільових програм.
Національна академія наук України надає важливого значення науково-технічному розвитку високотехнологічних галузей виробництва. За поданням Академії затверджено Урядом та виконується низка державних цільових науково-технічних програм, зокрема з освоєння мікроелектронних технологій, створення сенсорних наукоємних продуктів, впровадження енергозберігаючих світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі, застосування грід-технологій, розроблення нанотехнологій та наноматеріалів.
Для підвищення результативності наукових досліджень в HAH України запроваджено формування на конкурсних засадах академічних цільових програм. В 2012 році виконувалось 14 цільових програм прикладної спрямованості, що мають важливе значення для вирішення таких гострих для України питань, як розвиток мінерально-сировинної бази, розв’язання проблем ресурсу та безпеки експлуатації конструкцій, машин і споруд, створення ефективних інформаційних технологій, високопродуктивних ЕВМ, розвиток і застосування новітніх медико-біологічних досліджень, захист довкілля, визначення соціально-економічних і гуманітарних чинників інноваційних процесів в державі.
Так, протягом милого року установами Національної академії наук виконувалось понад 3,4 тис. науково-дослідних робіт, з яких 45% було завершено.
Значна увага приділялась розвитку фундаментальних досліджень. Результати виконання 2056 науково-дослідних робіт стали вагомим внеском в реалізацію тематичних напрямів за пріоритетним напрямом розвитку науки і техніки «Фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення
конкурентоспроможності України та сталого розвитку суспільства і держави»
На реалізацію тематичних напрямів інших пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки було спрямовано 1357 прикладних науково-дослідних робіт.
Серед основних наукових результатів останніх років слід зазначити такі.
Розвиток математиками теорії функцій і квазіконформних відображень відповідає кращим світовим досягненням. Важливо, що вчені не обмежились отриманням суто теоретичних знань, а створили нові варіаційні методи для розв’язання прикладних задач, пов’язаних з томографією, дослідженням теплових і магнітних полів у композитних матеріалах тощо.
Зусиллями кібернетиків, математиків, геофізиків, економістів із застосуванням потужних суперкомп’ютерних систем та інформаційних технологій виконано великий обсяг міждисциплінарних досліджень з розробки математичних методів, алгоритмів і пакетів прикладних програм для вирішення задач великої розмірності.
Зроблено значний крок у модернізації та використанні найбільших у світі радіотелескопів УТР-2 і УРАН, а також у створенні Гігантського Українського Радіотелескопа (ГУРТ). Здобутки радіоастрономів HAH України в галузі декаметрової радіоастрономії визначають її світовий рівень і мають широке міжнародне визнання.
Фахівці Академії взяли участь у оснащенні новітньою науковою апаратурою українського супутника дистанційного зондування Землі «Січ-2», у підготовці та реалізації спільних російсько-українських експериментів на борту Російського сегмента Міжнародної космічної станції. Загалом понад ЗО наукових установ Академії минулого року здійснювали цілеспрямовані космічні дослідження.
Подальшого розвитку набули дослідження в галузі нових матеріалів. Серед них — вивчення властивостей графену, що належить, безумовно, до переднього фронту сучасної фізики і технології. Фізики-теоретики першими передбачили вражаючі електронні характеристики цього перспективного для наноелектроніки матеріалу. В Академії виконано також ґрунтовні дослідження нанодисперсних люмінесцентних матеріалів, нових металогідридних сплавів та інших активних до водню матеріалів, функціональних матеріалів на основі оксидних систем.
Вагомі фундаментальні результати отримано в галузі біології стовбурових клітин та створення на їх основі високоефективних тканинних і клітинних препаратів, перспективних для реконструкції уражених органів та тканин. Суттєвим науковим внеском є створення біологами Колекції рекомбінантних антитіл людини та гібридом-продуцентів моноклональних антитіл. Вона є потужним фондом штамів клітин-продуцентів антитіл до ряду функціонально важливих білків людини та антигенів збудників інфекційних хвороб і дуже цінним ресурсом для дослідження та діагностики порушень системи гемостазу крові.
Широкий спектр теоретичних і прикладних результатів досліджень вчених суспільствознавців знайшов застосування при підготовці низки фундаментальних видань, аналітичних та прогностичних доповідей, концепцій і законопроектів. Серед них чергова, третя, Національна доповідь «Національний суверенітет України в умовах глобалізації». Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року. Ці документи дають відповідь на виклики національного та глобального виміру, що постали перед українським суспільством і над подоланням яких доведеться працювати упродовж наступних років. Вагомими результатами стало й видання 10-го тому «Енциклопедії сучасної України» та 8 й 9-го томів «Енциклопедії історії України», двох томів Шевченківської енциклопедії, завершального тому «Історії української культури».
Важливою складовою інноваційної діяльності є реалізація установами ПАН України інноваційних науково-технічних проектів. У 2004 р. Академія за ініціативи та підтримки Кабінету Міністрів України започаткувала щорічний конкурс інноваційних науково-технічних проектів. Цей конкурс має на меті відбір масштабних проектів, в яких реально зацікавлене виробництво і результати виконання яких можуть дати відчутний економічний ефект.
Всього з 2004 року установами ПАН України виконано 474 науково-технічних проекти інноваційної спрямованості на загальну суму 204,7 млн. грн.
Значна частка розробок, отриманих в рамках цих проектів, була спрямована на таку важливу галузь, як охорона здоров’я. Зокрема, розроблено нове покоління гамма-камер з циліндричним детектором для діагностичних досліджень головного мозку людини «ОФЕКТ-3», проведені клінічні випробування. У співпраці з медичними установами створено технологію та технологічне обладнання, а також організовано виробництво комбінованих сферопризматичних лінз та окулярів з ними для лікування косоокості. Вченими HAH України також розроблено устаткування для раннього виявлення туберкульозу, раку легенів та молочної залози.
Обсяг фінансування науково-технічних проектів інноваціііної спрямованості
установ HAH України.
Рік
Кількість науково-технічних проектів
Обсяг фінансування, млн. грн.
2009
45
15,0
2010
58
27,0
2011
50
20,0
2012
46
20,0
Разом
199
82,0
Проте масове виробництво і застосування зазначених розробок потребує державного замовлення на відповідну продукцію для державних закладів охорони здоров’я.
Не залишаються без уваги питання енерго- та ресурсозбереження, актуальні проблеми промислового виробництва, енергетики, транспорту, зв’язку та інших галузей економіки нашої країни. Зокрема, відпрацьована технологія, створено робочий проект та виготовлено експериментальне обладнання для енергетичного котлоагрегату Трипільської ТЕС, яке призначено для високоефективного спалювання антрациту підвищеної зольності і дозволяє зменшити в 3-5 разів витрати природного газу та на 20-30% викиди оксидів азоту. На Дарницькій ТЕЦ впроваджено нову технологію інтенсивного спалювання вугілля марки АШ, яка збільшує ККД котла на 2,5-5% та зменшує витрати природного газу на підсвічування факелу майже на 2000 м3/год.
Деякі з виконаних проектів мають суттєвий економічний ефект. Так, за попередніми розрахунками, річний економічний ефект від впровадження створеного в Інституті електродинаміки ПАН України ієрархічного оперативно-керуючого комплексу автоматизованої системи диспетчерського керування в енергооб’єднанні України тільки по одному показнику -зниження втрат електроенергії в електричній мережі напругою 110-750 кВ -складає 6,94 млн. гривень. В результаті впровадження на свердловинах HAK «Нафтогаз України» новітніх імпульсних технологій для підвищення продуктивності видобувних та нагнітальних свердловин досягнуто середнє підвищення дебіту свердловин по нафті в 1,5 — 2,5 рази, по газу в 2,0-Ш,0 разів. Застосована технологія електророзрядної гідродинамічної дії на поверхневій дегазаційній свердловині (м. Донецьк) збільшила притік шахтного метану з 25 до 2000 м’/добу. У співпраці з AT «Мотор Січ» шляхом фізичного моделювання аеропружних процесів сформульовано критерії для передбачення поведінки лопаткових вінців, здійснено модернізацію випробувального стенду для визначення навантажень на лопатках компресорів авіаційних газотурбінних двигунів. Економічний ефект від впровадження розробки сягає до 700 тис. грн. при створенні одного авіадвигуна. Запропоновано оптимізований режим зони вторинного охолодження безперервно литих слябів, що дозволило на 37% знизити їх дефектність на Алчевському металургійному комбінаті. При виробництві 17 тис. т зазначеної продукції економічний ефект за рахунок зменшення втрат металу склав більше 8 млн. грн.
Створення сприятливих умов взаємодії бізнесу і науки.
Науковими установами HAH України в 2009-2012 роках щороку виконувалось біля 4000 робіт за господарськими договорами з вітчизняними підприємствами та контрактами з іноземними замовниками, впроваджувалось в різні галузі економіки України близько 1700 новітніх розробок, серед яких передові технології, у тому числі інформаційні, машини, устаткування, матеріали, автоматизовані комплекси і системи, програмні продукти, бази даних і бази знань, сорти рослин, методичні рекомендації та методики, стандарти.
Розширенню зв’язків з виробничою сферою, налагодженню ефективної взаємодії науки і виробництва сприяє реалізація низки угод про співпрацю між Академією та відповідними міністерствами і відомствами, крупними виробничими структурами.
HAH України активно співпрацює в рамках відповідних угод з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, іншими відомствами, окремими компаніями з підвищення енергоефективності в комунальній сфері. Зокрема, за участі фахівців Академії підготовлено широкомасштабний проект переробки біогазу
ПОЛІГОНІВ твердих побутових відходів. Перший етап реалізації цього проекту охоплює 12 таких полігонів у 10 областях України.
Минулого року підписано з ДП КБ «Південне» Генеральну угоду про науково-технічне співробітництво у сфері створення ракетно-космічної техніки, Угоду про співпрацю між Національною академією наук України та Державним агентством водних ресурсів України.
Розвивається науково-технічне співробітництво у галузі авіації між ЬІАН України та ДП «Антонов». У 2012 році відбулося спільне з його керівництвом виїзне засідання Президії HAH України, в ході якого було визначено напрями подальшої співпраці, а саме: впровадження новітніх технологій у літакобудуванні, дослідження нових авіаційних матеріалів, їх практичне застосування у вітчизняних літаках, підвищення аеродинамічної досконалості літаків та інші.
Академія докладає зусиль для налагодження безпосередніх та ефективних зв’язків з виробничими структурами. Прикладом цього є проведена наприкінці лютого в Президії HAH України нарада з керівництвом Донбаської паливно-енергетичної компанії «ДТЕК». Створено спільну робочу групу наших вчених і спеціалістів «ДТЕК» з формування програми технологічних проектів для цієї компанії, а окремі з яких вже почали реалізуватися.
Одним із ефективних засобів використання науково-технічного потенціалу Академії є створення спільних структур з неакадемічними установами, відомствами. Минулого року понад 30 установ подвійного з HAH України підпорядкування виконували прикладні дослідження в інтересах космічної, металургійної, енергетичної, видобувної та інших галузей.
Слід зазначити, що обсяг ефективного попиту на високотехнологічні розробки Академії безпосередньо залежить від інноваційної активності виробничих підприємств. Між тим інноваційна активність у промисловості України залишається на низькому рівні упродовж усього періоду становлення ринкової економіки. Тривала нестача економічних ресурсів для інноваційної активності підприємств спричинює гальмування модернізації виробничого потенціалу. Недостатність теперішнього рівня інноваційних витрат підтверджується даними про те, що у загальній сумі операційних витрат на виробництво і реалізацію промислової продукції витрати на інновації коливаються в межах 1,1-1,6%. За таких обсягів фінансування інновацій практично неможливо зберегти високотехнологічний сектор промисловості та здійснити реструктуризацію економіки на основі впровадження науково-технічних досягнень.
Разом з тим, набирають сили тенденції до скорочення питомої ваги власних коштів підприємств у фінансуванні інноваційної діяльності: починаючи з 2005 р. вона скоротилася з 87,7% до 52,9% у 2011 р. Водночас неухильно зростає роль кредитування інноваційної діяльності, частка якого за той же період збільшилась з 7,1% до 38,3%. Вагомим ресурсом промислових інновацій виступають кошти іноземних інвесторів, питома вага яких у сукупному фінансуванні інноваційної діяльності в окремі роки сягала 19-30% (2009-2010 рр.), хоча є дискретною (0,4% у 2011 р.). Вітчизняні ж інвестори мало витрачаються на фінансування інноваційної діяльності національної промисловості — частка їх коштів залишається мізерною (0,3% у 2011 р.). Пряма державна підтримка інноваційної активності промисловості коштом державного і місцевих бюджетів є досить обмеженою. Зазвичай вона надається до півсотні підприємств і не перевищує 2% у сукупному фінансуванні.
Зважаючи на те, що виробничі компанії зацікавлені не у науці безпосередньо, а у фінансових результатах своєї основної діяльності, наукову активність компаній слід стимулювати на рівні держави. З цією метою необхідно вжити заходів щодо удосконалення існуючих фінансових стимулів розвитку недержавного безприбуткового сектору науки, розробити та затвердити нормативно-правові акти, направлені на підвищення зацікавленості бізнесу у впровадженні інновацій, зокрема шляхом введення в практику суб’єктів господарській діяльності шкали прогресивних податків.
З метою ліквідації розриву між фундаментальними розробками та їх впровадженням в практику, необхідно розробити на законодавчому рівні спеціальний механізм функціонування дослідних виробництв академічної науки.
Дозволити науковим установам акумулювати на банківських рахунках кошти, які отримані ними від вітчизняних та іноземних замовників для проведення наукових досліджень, конструкторсько-технологічних розробок.
Розвиток ринку інтелектуальної власності.
Лише за минулий рік установами Академії отримано 722 патенти на винаходи і корисні моделі, укладено 86 ліцензійних угод в Україні й за кордоном. Проте характерним є загальний низький рівень використання винаходів, корисних моделей при здійсненні діяльності підприємств та організацій.
Вказане пов’язано з відсутністю в Україні прийнятої у розвинених країнах світу системи заходів щодо залучення об’єктів права інтелектуальної власності у господарський обіг, зокрема:
- відсутністю податкових, кредитних стимулів щодо підтримки інноваційної діяльності, в тому числі діяльності з використання об’єктів права інтелектуальної власності;
- відсутністю програм фінансування трансферу технологій з наукових установ та вищих навчальних до промисловості та часткового фінансування спільно з підприємствами проведення дослідно-конструкторських та конструкторсько-технологічних робіт;
- відсутністю механізмів підтримки венчурної діяльності для використання результатів наукових досліджень;
- значним рівнем зборів для підприємств за подання заявок та підтримання у силі охоронних документів на винаходи, корисні моделі;
- відсутністю програм підтримки патентування українських винаходів в іноземних країнах;
ускладненістю утворення венчурних підприємств науковими установами та вищими учбовими закладами тощо.
Зміна ситуації можлива за умов вирішення зазначених вище питань. З цієї метою доцільним є:
1. Підготовка змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання інноваційної діяльності та трансферу технологій.
2. Запровадження державних програм підтримки трансферу технологій з наукових установ та вищих навчальних закладів до підприємств, проведення дослідно-конструкторських та конструкторсько-технологічних робіт на умовах спільного з підприємствами фінансування.
3. Запровадження системи венчурної підтримки використання об’єктів права інтелектуальної власності через утворення державно-приватних та приватних венчурних фондів.
4. Запровадження дієвих програм підтримки іноземного патентування.
5. Внесення змін до законів України «Про освіту» «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо запровадження спрощеного механізму утворення господарських товариств науковими установами та вищими навчальними закладами для використання об’єктів права інтелектуальної власності.
Формування грантової системи наукових досліджень.
Нову якість повинна одержати сучасна грантова модель фінансування науки.
- необхідно модернізувати грантову політику, орієнтувати її на підтримку середньострокових наукових досліджень і великих проектів повного циклу на тих напрямках, які здатні дати результати світового рівня;,
- важливо перевести на грантове фінансування пошукові дослідження державних цільових програм. У цьому зв’язку пропонується обговорити питання створення нових спеціалізованих фондів підтримки науки й науково-освітньої діяльності.
Основні принципи, які необхідно закласти в основу грантової системи:
По-перше, експертиза повинна проводитися професіоналами, не чиновниками. І при оцінці тих команд, які беруться за проект, необхідно враховувати їхній міжнародний рейтинг по публікаціях у провідних журналах, по числу цитування робіт цих лабораторій.
Тільки використовуючи міжнародну експертизу (а публікація в міжнародних журналах, по суті, це і є експертиза, причому найвищого рівня, наших учених, їхніх ідей), ми зможемо оцінити якість наших учених, актуальність їхніх розробок.
По-друге: гранти повинні видаватися на більш тривалий період. Дійсно, цифра в три-п’ять років виглядає оптимальною. І обсяг гранта повинен бути адекватним завданню, тобто він повинен бути достатній для повноцінної роботи наукового колективу, щоб відібраний по конкурсу сильний колектив міг якийсь час працювати спокійно й творчо. Треба дати йому можливість виконати проект, не змушувати постійно метатися в пошуках коштів, не створювати вакуум, не ставити під погрозу розпочату роботу.
Необхідно підвищити зацікавленість наукових організацій у підтримці сильних лабораторій, погодити розвиток їхньої інфраструктури, інститутів із залученням талановитих учених, сильних колективів. Для цього використовувати давно діючу за кордоном систему оверхедів. Ця система полягає в наступному: якщо якийсь науковий колектив виграє грант, то додатково в розмірі не менше 50 відсотків від суми, виділеної на безпосередньо наукову діяльність, одержує той інститут, у якому даний колектив вирішив працювати. Але в колективу при цьому є право переходу в іншу організацію разом і з науковою підтримкою, і з оверхедом. Це створить ситуацію, у якій наукові організації почнуть боротися за талановитих учених, за залучення у свої ряди потужних наукових колективів. Ті, хто виграє в конкурентній боротьбі за дані колективи, зможуть істотно поліпшити свою інфраструктуру, залучити фахівців з патентного права, інженерів, створити сервісні центри усередині інституту.
Потрібне оголошення й грантів для молодих учених, тобто для учених, які створюють власні лабораторії. Цей учений повинен бути відомий, він повинен мати відповідний рейтинг як молодий учений: наприклад, він уже брав участь у якихось грантах, — він виграє грант на створення власної лабораторії.. Ця лабораторія для молодого вченого існує теж три-п’ять років; люди, яких він запрошує, також перебувають на роботі на цьому гранті, а по закінченню гранта шукають собі роботу, може бути, у якихось інших установах або в цьому ж — або продовжують боротися за новий грант.
Збереження наукових об’єктів, що становлять національне надбання.
За кошти Державного бюджету України щорічно протягом 2009-2013 рр. здійснюються видатки на збереження та забезпечення функціонування наукових об’єктів, що становлять національне надбання, зокрема, наукових фондів та музейних експозицій, ядерно-фізичних установок, дослідницьких та експериментальних комплексів нового покоління, банків клітинних ліній, колекцій мікроорганізмів, банків біологічних об’єктів, національного гербарію України, наукових зоологічних та ботанічних фондових колекцій, фондів рукописів, стародруків, рідкісних видань, історичних колекцій, фонозаписів, архівних фондів України, національної словникової бази, дослідно-випробувального полігону тощо.
З метою здійснення контролю за належним використанням академічними установами цільових коштів, виділених з державного бюджету для забезпечення належного функціонування і збереження наукових об’єктів, що становлять національне надбання, та виконанням відповідних заходів, а також для проведення координації робіт зі збереження та функціонування об’єктів національного надбання у HAH України функціонує Комісія з питань організації діяльності наукових об’єктів, що становлять національне надбання (далі Комісія). Комісія є постійно діючим експертно-консультативним органом при Президії HAH України. Комісія проводить координацію робіт із збереження та належного функціонування об’єктів національного надбання між академічними установами та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, а також Держінформнауки України.
Комісією регулярно проводилися консультації та інформування установ HAH України з поточних питань діяльності наукових об’єктів, що становлять національне надбання, оформлялася необхідна фінансова документація, зокрема організовано укладання щорічних договорів та звітів зі збереження та функціонування наукових об’єктів HAH України, що становлять національне надбання, формувався бюджетний запит на фінансування об’єктів національного надбання у наступному році тощо.
Комісією сформовано електронну базу даних наукових об’єктів НАН України, що становлять національне надбання, створено сайт «Наукові об’єкти HAH України, що становлять національне надбання« та забезпечено регулярне поповнення баз даних і використання їх в мережі Інтернет.
За загальним фондом Держбюджету України план на 2009 рік за, програмою 65411 ЗО «Фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури HAH України» на підтримку наукових об’єктів, що становлять національне надбання склав 20,0 млн. грн., профінансовано — 17, 799 млн. грн. Недофінансування складає 2,2007 млн. грн., касові видатки — 17, 7474 млн. грн., фактичні видатки — 19,1021 млн. грн., зареєстровано кредиторську заборгованість — 1,3547 млн. фн.
З 2009 року HAH України розпочала фінансову підтримку нових об’єктів, які включені Міністерством освіти і науки України до Державного реєстру у 2008 році: Наукові колекції з історії давніх культур та цивілізацій Одеського археологічного музею та Експериментальний комплекс для гідродинамічних досліджень Інституту гідромеханіки (м. Київ).
У 2009 р. академічні установи — власники наукових об’єктів, що становлять національне надбання, отримали відповідні свідоцтва МОН України про включення цих об’єктів до Державного реєстру.
За загальним фондом Держбюджету план на 2010 рік за програмою 6541130 «Фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури HAH України» на підтримку наукових об’єктів, що становлять національне надбання складав 22,8 млн. грн., профінансовано — 22,3241 млн. грн. Недофінансування складає 0,0219 млн. грн., касові видатки — 22,312 млн. грн., фактичні видатки — 21,0181 млн. грн., зареєстровано кредиторську заборгованість — 17,4 тис. грн. Фінансування капітальних видатків було знято.
З 2010 року HAH України розпочала фінансову підтримку нового об’єкта, включеного МОН України до Державного реєстру у 2009 році: Колекція штамів мікроорганізмів та ліній рослин для харчової та сільськогосподарської біотехнології Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки HAH України» (м. Київ).
На кінець 2010 року і до 2013 року кількість наукових об’єктів HAH України, що становлять національне надбання, склала 46.
У 2010 році HAH України (постанова Президії ПАН України від 27.01.10 Хе 16) подала на конкурс до МОН України науковий об’єкт: «Комплекс електромагнітного зондування навколишнього середовища Радіоастрономічного інституту HAH України (м. Харків)».
Проведено аналіз охоронної документації щодо об’єктів НН та сформовано пропозиції, що увійшли до Програми формування страхового фонду документації на 2011 рік (розпорядження Президії ПАН України від 08.09.2010 № 569).
У 2011 році план видатків за загальним фондом державного бюджету по програмі «Фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури ПАН України» (КПКВ 6541130) на підтримку наукових об’єктів, що становлять національне надбання, склав 22,674345 млн. грн., профінансовано -22,674345 млн. грн., недофінансування складає — 0 грн., касові видатки -22,639131 млн. грн., фактичні видатки — 22,558107 млн. грн., зареєстровано кредиторську заборгованість — 2,154 тис. грн. Капітальні видатки не фінансувалися.
У 2011 році HAH України провела відбір та подала на конкурс до Держінформнауки України (постанова Президії HAH України від 26.01.11 № 33) науковий об’єкт: «Колекції культур мікроводоростей України (IBASU-A) Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного HAH України (м. Київ)».
Проведено аналіз охоронної документації щодо об’єктів національного надбання та сформовано пропозиції, що увійшли до Програми формування страхового фонду документації на об’єкти Національної академії наук України на 2012-2018 роки (розпорядження Президії ПАН України від 13.12.11 №796).
У 2012 році план видатків за загальним фондом державного бюджету по програмі «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та наукових об’єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності наукових бібліотек» (КПКВ 6541030) на підтримку наукових об’єктів, що становлять національне надбання, склав 25,380 млн. грн., профінансовано — 25,380 млн. грн., недофінансування складає — 0 грн., касові видатки — 25,1449 млн. грн. Капітальні видатки та деякі інші видатки не були профінансовані Держказначейством в повному обсязі.
Комісія у 2012 році здійснила експертизу матеріалів від установ HAH України щодо надання науковим об’єктам статусу національного надбання і в установленому порядку ПАН України затвердила перелік наукових об’єктів, яким Національна академія наук України рекомендує надати статус національного надбання та включити до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Це такі об’єкти:
•Центр випробувань фотоперетворювачів та батарей фотоелектричних Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є.Лашкарьова HAH України (м. Київ);
•Плазмоелектродинамічний стенд Інституту технічної механіки Національної академії наук України і Державного космічного агентства України (м. Дніпропетровськ);
•Кримський геліоцентр Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича HAH України (с.м.т. Кацівелі, АРК);
•Аналітичний комплекс на базі прискорювачів Інституту прикладної фізики HAH України (м. Суми);
•Колекція рекомбінантних антитіл людини та гібридом-продуцентів моноклональних антитіл Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна HAH України (м. Київ);
•Природний комплекс аренних ділянок Чорноморського біосферного заповідника та пов’язані з ними узбережжя (м. Гола Пристань Херсонської обл.);
•Колекція щтамів симбіотичних та асоціативних азотфіксуючих мікроорганізмів Інституту фізіології рослин і генетики HAH України (м. Київ).
HAH України відзначає, що існують проблеми у забезпеченні фінансування робіт зі збереження наукових об’єктів національного надбання і забезпечення їх належного функціонування, оскільки не всі статті витрат на об’єкти національного надбання гарантовано забезпечуються в повному обсязі. Є проблеми з повноцінного фінансування робіт з придбання азоту для живих колекцій і ядерних установок, обігріву приміщень, особливо з живими об’єктами, здійснення ремонтних робіт тощо. Капітальні витрати на об’єкти національного надбання відсутні, або забезпечуються не в повному обсязі, що гальмує функціонування насамперед технічних об’єктів, їх модернізацію, а також стримує розвиток інформаційних технологій та створення і використання наукових баз даних, отриманих за допомогою об’єктів національного надбання. У зв’язку з цим доцільно виділити фінансування об’єктів національного надбання в окрему захищену статтю витрат.
Підвищення статусу вченого та наукового працівника.
Рівень науково-технічного потенціалу країни у значній мірі визначається його кадровою складовою. У зв’язку з цим, необхідно забезпечувати постійний та достатній приплив до наукової сфери талановитої молоді, без якої сталий розвиток вітчизняної науки і економічне зростання не можливе.
Молодь, зокрема наукова, досить мобільна частина суспільства. Необхідно створювати умови, щоб молодий науковець не шукав кращої долі в зарубіжних наукових центрах або взагалі в інших сферах діяльності. А для цього, як свідчить досвід, необхідні належні умови для реалізації його ідей на сучасному науковому обладнанні та забезпечення реальних перспектив отримання житла (власного чи службового). Для молоді важливо також бачити, що держава приділяє увагу науці, здійснює кроки, спрямовані на підвищення престижності професії вченого.
Слід зазначити, що держава не стоїть осторонь цієї проблеми. Зараз в Україні створена певна система адресної підтримки науковців, зокрема молодих. Так, за ініціативи HAH України та підтримки національних галузевих академій наук в нашій державі започатковані і продовжують розвиватися різноманітні форми цільової підтримки молодих учених та їх наукових досліджень, які представлені у формі грантів, стипендій, премій. Функціонує ця система на різних рівнях: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів державної влади. Національної академії наук України. Таке багатопланове сприяння талановитій молоді — це інвестиції у наше майбутнє, воно може також стати тим вирішальним фактор, що дозволить студентству, яке визначатиметься з вибором майбутньої професії, обрати наукову діяльність.
Протягом 2009-2013 років здійснювалися значні кроки щодо розвитку цільової системи підтримки науковців. Заслуговує на увагу таке:
- з 1 січня 2009 р. втричі збільшено (до 900 грн.) розмір щомісячних стипендій Президента України для найбільш талановитих молодих учених, а також збільшено з 200 до 300 їх кількість; з 1 січня 2013 р. розмір цієї стипендії був збільшений з фіксованої величини у 900 грн. до величини, яка складає 120 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб кожна (зараз це 1376,40 грн.);
- з 1 січня 2009 р. збільшено розміри щорічних грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених: для докторів наук — до 90 тис. гривень; для докторантів — до 75 тис. гривень; для кандидатів наук — до 60 тис. гривень кожний;
- з 1 січня 2009 р. збільшено до сорока кількість щорічних премій Президента України для молодих вчених та їх розмір до 20 тис. грн.;
-з 2009 року засновано 20 щорічних грантів Президента України для докторів наук (до 45 років) для здійснення наукових досліджень; розмір гранту — 150 тис. гривень кожний;
-у 2012р. засновано гранти Кабінету Міністрів України колективам молодих учених для проведення прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки; розмір гранту — до 1 млн. гривень;
-у 2012р. засновано п’ять Премій Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій, яка стосується науковців усіх вікових категорій;
-у 2011р. збільшено у 1,5 рази розмір грантів ПАН України для фінансування проектів НДР молодих учених HAH України;
-розмір стипендій HAH України для молодих учених збільшувався з 1 січня 2009 р. (склав 720 грн.) та з 1 січня 2013 р. до 90% прожиткового мінімуму (зараз це 1032,3 грн.);
У 2012 році ПАН України погодила, підготовлений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України проект Указу Президента України «Про внесення зміни до пункту З Положення про шорічну премію Президента України для молодих вчених», яким планується збільшення розміру щорічних Премій Президента України для молодих вчених до 40 тис. грн. кожна.
Також НАН України листом від 02.10.2012 №9к/1746-3 звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти щодо збільшення розміру іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених.
Дуже важливо, щоб створені форми цільової підтримки науковців фінансувалися в повному обсязі та без затримок. Безпрецедентною стала ситуація коли під час весняних конкурсів 2011 та 2012 років на здобуття стипендії Президента України для молодих учених вперше з 1994 р. внаслідок недостатнього фінансування не були затверджені їх переможці. В результаті цього в періоди з травня по вересень 2011 р. та з травня по серпень 2012 р. не отримували цю престижну стипендію 130 та 61 переможець конкурсу відповідно. Без перебільшення все це дискредитує цю форму підтримки та вкрай негативно було сприйнято в науковому співтоваристві.
Слід зазначити, що відповідно до норми статті 23 Закону України «Про наукову і наукову технічну діяльність» оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників. Проте, практика реалізації цієї норми сьогодні така, що загальна кількість науковців в Україні й Академії, зокрема, продовжує зменшуватися (рис. 2).
Рис. 2 . Динаміка кількості наукових кадрів в HAH України.
За результатами 2012 року середня заробітна плата працівників Академії становила 3613 грн., або на 3,2 % більша від аналогічного показника по промисловості (рис. 3).
Колосальний (в рази) розрив у рівні зарплатні плідно працюючих українських вчених та їхніх західних колег, навіть якщо її нормувати на середню по країні, зумовив різке падіння престижу наукової праці і, сприяє відтоку наукових кадрів і кваліфікованих фахівців з України, а також в інші види діяльності, не пов’язані ні з наукою, ні з матеріальним виробництвом.

Заробітна плата 1-го шт. працівника у промисловості і HAH України в 2008-2012 роках

Рис. 3. Середньомісячна заробітна плата працівника HAH України.
За даними деяких джерел (В.М.Локтєв// Вісник НАН України, 2013, №1, с.11-21.) в Росії та Україні це співвідношення ледь більше одиниці, тоді як у більшості країн воно становить 3-8, а рекордсменами є Нігерія (33), Ефіопія (27), Індія (25), ПАР (15). У Бразилії цей показник дорівнює 8, у США, Франції, Японії, Канаді, Німеччині, Великій Британії — 3.
За підсумками 2012 р. лише кожен п’ятий науковий працівник в HAH України є молодим ученим (віком до 35 років), а серед кандидатів наук кожний шостий. Уперше за понад десять років стабільного зростання вже другий рік поспіль кількість молодих учених в Академії скорочується. Це свідчить про необхідність додаткових зусиль щодо вирішення давно назрілих проблем наукової молоді. Проблему залучення та закріплення молоді в науці необхідно також вирішувати і в контексті суттєвого підвищення престижу праці вченого в суспільстві, соціального захисту робітників сфери науки. Молодь також повинна бачити й інші стимули та перспективи, загальні для всього наукового співтовариства.
Додаток 2
Пропозиції HAH України до проекту рекомендацій слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти «Про стан та законодавче забезпечення фінансування наукової та науково-технічної діяльності»
Аналіз еволюції підходів до вирішення питань фінансування наукової та науково-технічної діяльності в Україні за останні роки свідчить про те, що наукова та науково-технічна діяльність не розглядається виконавчою владою як одне з ключових питань інноваційного розвитку економіки країни, а трактується скоріше як один із напрямків вкрай небажаних непродуктивних витрат (свого роду благодійної діяльності), які лише відволікають ресурси держави від вирішення корінних проблем економічного розвитку. Побутує переконання, що саме на фінансуванні науки можна найбільш безболісно економити і заощаджувати державні кошти.
Незважаючи на те, що фінансування науки в Україні щороку збільшується, це збільшення лише до певної міри компенсує інфляцію, а фактично з року в рік падає. З часу прийняття Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» жодного бюджетного року не була виконана визначена статтею 34 норма щодо забезпечення державою бюджетного фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 % ВВП. Слід зазначити, що сам розмір цього показника зараз вже не відповідає вимогам забезпечення інноваційного розвитку. Так, урядами країн-членів ЄС та Російської Федерації заплановано у 2020 році вийти на 3% рівень фінансування наукових досліджень.
Для України лишаються характерними низький рівень використання винаходів, корисних моделей при здійсненні діяльності підприємств та організацій, а також незначна кількість підприємств, що здійснюють винахідницьку діяльність. Вказане пов’язано з відсутністю в Україні прийнятої у країнах світу системи заходів щодо залучення об’єктів права інтелектуальної власності у господарський обіг, зокрема: відсутністю податкових, кредитних стимулів щодо підтримки інноваційної діяльності, в тому числі діяльності з використання об’єктів права інтелектуальної власності; відсутністю програм фінансування трансферу технологій з наукових установ та вищих навчальних до промисловості та часткового фінансування спільно з підприємствами проведення дослідно-конструкторських та конструкторсько-технологічних робіт; відсутністю механізмів підтримки венчурної діяльності для використання результатів наукових досліджень; значним рівнем зборів для підприємств за подання заявок та підтримання у силі охоронних документів на винаходи, корисні моделі; відсутністю програм підтримки патентування українських винаходів в іноземних країнах; ускладненістю утворення венчурних підприємств науковими установами та вищими учбовими закладами тощо.
В механізмі фінансування науки практично втратили своє значення затверджені Верховною Радою України пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Припинилося проведення конкурсів на виконання відповідних державних науково-технічних програм, а нові державні науково-технічні програми взагалі перестали формуватися. Слід зазначити, що ефективність реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки насамперед залежить від досконалості організаційних та фінансових механізмів їх забезпечення, важливою складовою яких є державне замовлення на науково-технічну продукцію. Разом з тим засади цього державного замовлення сьогодні потребують уточнення та перегляду. Все частіше в офіційних документах міністерств і відомств економічного блоку державне замовлення на науково-технічну продукцію через неоднозначність визначення цього терміну трактується як замовлення на все, що фінансується з державного бюджету. Ця неоднозначність знайшла відображення в Порядку формування і виконання замовлення на проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 №1084. Згідно зі статтею 1 цього документа державне замовлення поширюється на весь обсяг тематики наукових досліджень, в тому числі фундаментальних і прикладних науково-дослідних робіт, науково-технічних (експериментальних) розробок, окремих їх етапів. В той же час у законодавстві передбачено більш вузьке розуміння цього терміну.
Режим хронічного недофінансування надзвичайно болісно вплинув на стан справ у наукових колективах: скоротилась чисельність дослідників, практично припинилось оновлення парку наукових приладів, різко скоротився притік молоді в науку, цілий ряд авторитетних наукових шкіл припинили своє існування. Це не могло не відбитися на масштабах виконуваних робіт та результативності досліджень.
Зважаючи на викладене та з метою вдосконалення механізмів фінансування наукової і науково-технічної діяльності HAH України пропонує внести такі зміни та доповнення до чинних законодавчих актів.
1. Враховуючи, що хронічне недофінансування науки призводить до деградації наукового потенціалу країни і з кожним роком зменшує шанси використати його як важливий ресурс інноваційного розвитку економіки, обгрунтувати і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», зокрема підтримати пропозиції Національної академії наук України щодо виділення додатково до визначених законом обсягів фінансування коштів у сумі 304,2 млн. грн. за такими бюджетними програмами:
- КПКВК 6541030 «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та наукових об’єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності наукових бібліотек» — 295,2 млн. грн., в тому числі:
- заробітна плата з нарахуваннями — 164,2 млн. грн., що дозволить не скорочувати заплановану тематику фундаментальних та прикладних наукових з досліджень на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки, в тому числі за цільовими комплексними міждисциплінарними програмами;
- придбання та ремонт обладнання і наукових приладів для виконання науково-дослідних робіт на сучасному рівні — 125,0 млн. грн.;
- підготовка та випуск видавничої продукції за напрямами «наукові видання» та «енциклопедичні видання» відповідно до затверджених календарних планів — 6,0 млн. грн.
КПКВК 6541140 «Здійснення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України» — 5,9 млн. грн. для забезпечення повноцінної діяльності інституту, якому визначених законопроектом обсягів фінансування вистачить тільки для виплат заробітної плати працівникам, а на оплату комунальних послуг та інших видатків, що пов’язані із специфікою установи, кошти не передбачені.
- КПКВК 6541020 «Наукова і організаційна діяльність Президії Національної академії наук України» — 3,1 млн. грн. для забезпечення виплат заробітної плати працівникам згідно з чинним законодавством.
2. При запланованому внесенні змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» за підсумками 1-го кварталу 2013 року також необхідно передбачити кошти на реалізацію державних науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки (на суму, що дорівнює 10^15 % видатків, запланованих у нині чинному державному бюджеті на наукові дослідження і розробки). Відновити практику проведення конкурсів на формування державних науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та протягом першої половини 2013 року організувати такі конкурси і розпочати реалізацію програм вже в нинішньому році.
Опрацювати питання щодо можливості запровадження в структурі обласних бюджетів обов’язкової статті видатків на сприяння науково-технічному та інноваційному розвитку регіонів.
3. Забезпечити внесення змін до Закону «»України «Про наукову і науково-технічну діяльність»:
• частину десяту статті 15 необхідно викласти в редакції Закону від 01.12.1998 №284-ХІУ, а саме:
«Держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям та їх організаціям у постійне користування відповідно до земельного законодавства України».
• Доцільно норму статті 34 щодо забезпечення державою бюджетного фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 % ВВП замінити на зобов’язання держави забезпечити поступове наближення до цього показника та показника, на який орієнтуються країни-члени ЄС.
• Поновити чинність внесеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення статті 34 закону, а саме — «Видатки Державного бюджету України, передбачені для проведення фундаментальних досліджень, здійснюються за наявності висновку про доцільність проведення витрат по кожній науковій темі, наданого Експертною радою при Національній академії наук України із залученням експертів центрального органу виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності». Це положення визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 ( v010р710-08 ) від 22.05.2008 на підставі того, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
• З метою підвищення престижу праці науковців та закріплення молоді в науці розглянути можливість поновлення на законодавчому рівні норми, згідно з якою розмір середньої заробітної плати науковця має бути в 2 рази вищим від середньої заробітної плати по промисловості.
4. Доповнити частину З статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (2289-VІ) (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 33, ст. 471, N 35-36, ст. 491, із змінами, внесеними законами України від 07.07.2011 № 3612-VI, від 08.07.2011 № 3681-VI) абзацами такого змісту:
• послуги на виконання наукових досліджень і науково-технічних розробок установами, що належать до сфери управління головного розпорядника бюджетних коштів і фінансове забезпечення яких здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі;
• товари, роботи і послуги, необхідні для випуску наукової видавничої продукції установ Національної академії наук та національних галузевих академій наук України;
• товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється Національною академією наук та національними галузевими академіями наук України для виконання державного замовлення;
• книги, періодичні видання та інші документи на паперових та електронних носіях інформації для поповнення бібліотечних фондів, а також доступ до електронних баз наукової інформації.
5. Доопрацювати схвалену Верховною Радою України на парламентських слуханнях у 2009 році «Стратегію інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» в плані максимального врахування положень і основних цілей та стандартів для країн ЄС, прийнятих в Стратегії «Європа-2020», і внести її до Верховної Ради для законодавчого затвердження.
6. Розробити і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо змін і доповнень до пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки з урахуванням результатів прогнозно-аналітичних досліджень науково-технологічного розвитку.
7. З метою стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності розробити і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо удосконалення фінансової підтримки такої діяльності, її податкового стимулювання та розвитку відповідної інфраструктури, зокрема щодо законодавчого забезпечення створення венчурних фондів, запровадження податкових норм, що забезпечать сприятливий інноваційний клімат (зокрема дослідницького податкового кредиту, віднесення на собівартість продукції витрат на науково-дослідні роботи, дослідно-промислову підготовку та впровадження розробок тощо).
8. Провести інвентаризацію діяльності технопарків та відновити діяльність 3-4 технопарків, що довели свою працездатність. Розробити і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції:
• щодо надання їм державної підтримки, яка була передбачена першою редакцією закону про технопарки від 1999 р, зокрема, при виконанні інноваційних проектів звільнити від перерахунку в бюджет податку на прибуток, податку на додану вартість, а також звільнити від сплати мита і НДС при імпорті матеріалів та комплектуючих;
• щодо вилучення із зазначеного закону переліку технопарків та віднесення питання реєстрації технопарків до компетенції Кабінету Міністрів України.
9. Розробити і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення необхідних змін до законів України «Про освіту» «Про наукову і науково-технічну діяльність» з метою запровадження спрощеного механізму утворення господарських товариств науковими установами та вищими учбовими закладами для використання об’єктів права інтелектуальної власності.
10. Провести вдосконалення засад здійснення державного замовлення на проведення науково-дослідних, проектних і конструкторських робіт в рамках окремого положення про таке держзамовлення. При цьому передбачити, що безпосередню підтримку в рамках державного замовлення мають отримувати тільки окремі найбільш перспективні та важливі для реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, інноваційної діяльності прикладні розробки, інноваційні проекти, державні наукові та науково-технічні програми, наукові частини інших цільових програм.
Додаток 3
СТАН ФІНАНСУВАННЯ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Науково-аналітична записка
За останні роки в Україні висувалось чимало ініціатив як в інституційному, так і в організаційному плані щодо формування дієвого механізму активізації науково-технологічної та інноваційної діяльності. Проте державна влада поки не досягла значимих успіхів у створенні «інноваційного клімату» в країні: заходи щодо підтримки інноваційної активності носять локальний характер й не дозволяють переломити сформовані негативні тенденції (особливо це стосується тенденції зниження науково-технологічного потенціалу в промисловості).
Спостерігається значне відставання національної економіки від економіки розвинутих держав світу за рівнем технологічного розвитку та продуктивністю виробництва. Більшість підприємств залишаються технологічно відсталими, енергоємними, значна частека із них не здійснює суттєвої інноваційної діяльності. Недосконалість системи державного фінансування в науково-технологічній та інноваційній сферах призводить до зниження темпів інноваційного розвитку, високої ресурсоємності національної економіки, низької якості продукції та послуг, неконкурентоспроможності вітчизняних підприємств, а також неефективного використання коштів, у тому числі державного та місцевих бюджетів, що виділяються для здійснення заходів у науково-технологічній та інноваційній сфері.
Державне субсидування наукових досліджень і розробок є важливою передумовою практичної реалізації інноваційної моделі економічного розвитку, досягнення стабільного зростання національного господарства та забезпечення добробуту населення України. Проте українська наука перманентно перебуває у кризовому стані. Зменшується обсяг наукових досліджень, звужується їх спектр, падає якість, багато наукових колективів фактично припинили існування.
Науково-технічний потенціал вітчизняної науки, незважаючи на недостатні умови розвитку через низьке фінансування і відсутність належного попиту на інновації вітчизняного реального сектора економіки, продовжує «виживати», хоч кількісно скорочується наявність наукових організацій (рис. 1), і ця кількість на кінець 2011 року стала ще меншою, ніж кількість установ 1991 року.
Особливо загрозливим є стан скорочення науковців: у 2011 році їх стало у 3,3 рази менше, ніж у 1991 році.
Рис. 1. Динаміка кількості наукових кадрів та організацій в Україні
Джерело: дані Держкомстату України: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
Безпосередньою причиною є зменшення коштів, які виділяються на наукові дослідження в країні. Мають місце також вади самих процедур фінансування науки. Наслідком цих процесів стає те, що наука втрачає вплив на розвиток економіки.
Загалом якість економічного розвитку національного господарства країни та іі місце у світовій ієрархії визначається в залежності від обсягів фінансування витрат на науку у ВВП. Саме тому в усіх провідних країнах реалізовується заохочувальна політика розвитку національної науки та впровадження ії досягнень у виробництво, включаючи системну підтримку коштом державних бюджетів наукових досліджень і технологічних розробок. Недаремно фінансовий аспект індексу науково-технічного потенціалу є складовою інтегрального показника оцінки рівня конкурентоспроможності країн за методикою Світового економічного форуму.
Світовий досвід показує, що вплив науково-технічного потенціалу на прискорення соціально-економічного розвитку країни відбувається лише тоді, коли наукоємність ВВП перевищує 0,9% ВВП. Інакше втрачається економічна функція науки. Особливого значення інноваційні процеси на основі впровадження передових науково-технічних досягнень набули останнім часом, у період подолання кризи та відновлення економічного зростання. Зокрема, у США поставлено мету довести витрати на дослідження і розробки до рекордного для країни рівня — понад 3% ВВП, аби зберегти технологічне та економічне лідерство у світі. Ці інвестиції спрямовуються на розробку проривних технологій, які забезпечать прогрес технологічного базису економіки на наступні десятиліття. Тож провідні країни світу, а слідом і деякі пострадянські країни нарощують обсяги фінансування науки задля активізації зростання національних господарств.
Так, у післякризовий період рівень наукоємності ВВП у Європейському співтоваристві (ЄС-27) зріс з 0,9% (2008 р.) до 2,0% (2010 р.), у
найрозвиненішій країні Європи Німеччині — з 2,68% до 2,82%, в Естонії — з 1,29% до 1,62% (рис.2). На фоні інтенсифікації наукової діяльності у ЄС та у найближчих країнах-сусідах в Україні панують тенденції до скорочення наукової і науково-технологічної активності. Зазначене підтверджується невпинним зниженням показників наукоємності ВВП, що відбувалося з початку 2004 р. Нині наукоємність ВВП впала далеко нижче за критичний рівень (0,9%) і становить 0,73%.

Рис. 2. Питома вага витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті України та країн Європи за 2000-2011 рр. (%)*.

Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

За даними Євростату в Україні частка фінансування витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт за кошти сектора вищої освіти, приватного неприбуткового сектора майже непомітна у загальному обсязі витрат (рис. 3).

Рис. 3. Частка фінансування витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт за кошти організацій підприємницького, державного секторів, сектора вищої освіти, приватного неприбуткового сектора, і кошти іноземних джерел у загальному обсязі витрат (за даними Євростату)
У розрізі секторів діяльності протягом 2000-2011 рр. суттєвих змін у розподілі обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт не відбулося — приватний неприбутковий сектор майже непомітний, сектор вищої освіти становить 4-6% (рис. 4).
Рис. 4. Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за секторами діяльності
Джерело’. Наукова та інноваційна діяльність у 2011 році / Статистичний збірник. — К. : ДП «Інформаційно-видавничий центр Держстату України», 2012.
Ретроспективний аналіз показує, що наявний стан більшості економічних процесів в Україні є наслідком суттєвих змін в характері і обсягах фінансування науково-технологічної сфери діяльності (табл. 1). Так, обсяг фінансування наукових досліджень і розробок в 2011 році становив 9591,3495 млн. грн. або 0,81 % ВВП (в 1990 році цей показник становив 3,11 %, в 2006 р. — 1,07%). Протягом 1992-2011 рр. питома вага фінансування академічного сектору науки скорочувалась (з 1995 р. по 2003 р. з 25,3 до 19,8 % загального обсягу фінансування наукових досліджень і розробок), що негативно позначилось на результативності науки в країні. Проте в 2006 році ця частка складала вже 30%, що вище рівня 1992 року, даний обсяг фінансування коливався в діапазоні 32,5% — 32,3%, відповідно, з 2006 по 2011 роки. Постійно скорочувалось фінансування вузівського сектору — з 8,2 до 4,7 %) у 2003 році, однак в 2005-2006 рр. відбулося пожвавлення цього процесу. Дана тенденція зберігалася до 2008 року, в якому досягнуло максимального значення на рівні 561,8998 млн. грн. , або 7% від загального обсягу фінансування, із зменшенням до 607,9734 млн грн., або 6.3% в 2011 році.
Тенденція постійного нарощування абсолютних обсягів фінансування наукової діяльності галузевого сектору за рахунок держбюджету мала місце протягом всього досліджуваного періоду з 108,1 млн грн. в 1995 році до 2500,5511 млн грн. в 2011 році, хоча разом з тим виявляється тенденція зменшення частки такого фінансування в структурі джерел фінансування наукової діяльності до 2008 року, та її значного збільшення в період 20092011 рр., відповідно з 25% в 2008 р. до 51,6% в 2009 р, та зменшення до 45,7%’ в 2011 році, при збереженні питомої ваги в цілому по сектору в діапазоні 67,1 % в 2003 році до 57,1 в 2011 році, завдяки фінансовій підтримці підприємств відповідних галузей.

Стосовно заводського сектору науки, то рівень фінансування з держбюджету знизився з 90 до 5,2 % у 2003 році, проте у 2006 році ця частка складала вже 16,3%. В цілому даний показник підтримується на рівні 6-8 % переважно за рахунок власних коштів підприємств більшості галузей промисловості. Найбільше зростання обсягів фінансування заводського сектору відбулося в період 2007-2008 рр., відповідно з 16,3% до 27,4% з подальшим падінням до 10,5% в 2010 році.
Зниження протягом 1992-2003 рр. реального обсягу фінансування наукових досліджень галузевого сектору порівняно з 1991 роком в 1,8 рази, а порівняно з 1990 роком — в 2,2 рази та структурні інституційні зміни призвели до суттєвого погіршення результативності в науково-технологічній сфері та інноваційній діяльності промисловості. Разом з тим, між темпами витрат на освіту, етапом продукування знань та їх використанням в економіці існує суттєвий розрив у зв’язку з уповільненням та недостатнім фінансовим забезпеченням усіх стадій накопичення та використання знань в економіці. На інноваційну діяльність за досвідом зарубіжних країн вони мають бути — в 10 і більше раз вище, ніж на НДІДСР, а фактичне співвідношення витрат між цими стадіями досягає лише 1:1,15. До того ж хронічним є недофінансування як освітньої так і науково-технологічної сфери економіки.
За даними статистичних спостережень, у 2011 р. внутрішні витрати на фінансування науки становили 9,6 млрд грн. (рис. 5), що у фактичних цінах перевищує обсяг фінансування попереднього року на 6,6%, але у незмінних цінах є меншим на 7,8%. Представлені дані демонструють сталість тенденцій до зменшення реальних витрат на наукову і науково-технічну діяльність (ННТД). Тож продовжувалося скорочення питомої ваги загального обсягу фінансування зазначених витрат у ВВП до 0,73% у 2011 р., тоді як навіть у кризовому 2009 р. вона становила 0,86%, у тому числі за кошти державного бюджету — 0,29% та 0,37%, відповідно. Фінансових коштів бракує для забезпечення науково-технологічного розвитку виробничого потенціалу економіки України, що неминуче призводить до посилення технологічної залежності національного господарства від світових процесів.
Рис. 5. Динаміка фінансування наукових і науково-технічних робіт в Україні за 2002-2011 рр.
Розраховано за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. — Київ, 2012. — 305 с.; Статистичний щорічник України за 2011 рік. — Київ, 2012. -558 с.
У розрізі галузей наук з державного бюджету фінансуються усі, окрім технічних наук (табл. 2, рис. 6). Останні фінансуються переважно коштами замовників; підприємств та організацій України та іноземних держав. Зазначена тенденція зберігається протягом останніх років.
Таблиця 2
Питома вага фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування та галузями наук: 2011 рік
%
Всього
У тому числі за рахунок
держбюд жету
коштів
місцевих
бюджетів
коштів фондів спеціаль ного призначення
власних коштів
коштів замовників
інших джерел
підприємств,
організацій
України
іноземних держав
Всього
100
40,2
0,3
0,2
8,8
23,8
25,8
0,9
природним і науки
100
69,8
0,1
0,2
7,0
15,6
6,8
0,4
фізико-
математич
ні
100
79,3
0,02
0,1
0,3
13,4
5,9
0,9
хімічні
100
69,5
0,01
0,5
0,3
24,5
5,2
0,003
біологічні
100
56,8
0,03
0,1
5,3
24,2
13,4
0,1
технічні науки
100
15,5
0,3
0,1
10,8
31,9
40,1
1,2
економічні
100
83,5
0,3
0,5
3,6
10,8
0,4
1,0
Рис. 6. Питома вага фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування та галузями наук у 2011 році
Джерело: розраховано і складено за даними стат.збірника «Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2011 р.», с. 95
Зважаючи на внесок науки у зростання продуктивності економіки та досягнення соціального добробуту, уряди різних країн здійснюють політику стимулювання витрат на НДДКР. Інструменти, які використовуються для збільшення інвестування досліджень і розробок включають податкові стимули, фінансові субсидії, захист прав інтелектуальної власності тощо. Податкові стимули є ефективним інструментом підвищення витрат на науку підприємницького сектору економіки. Стимулююча функція податків реалізується головним чином за посередництвом різних видів податкових пільг, що запроваджуються державою на основі сформованої економічної політики з метою забезпечення взаємозв’язку та впливу системи оподаткування на структуру економіки, реальні економічні пропорції, у відповідності до визначених напрямів соціально-економічного розвитку. Слід зазначити, що у більшості успішних країн, механізм дії податків впливає на перерозподіл ресурсів між галузями економіки на користь більш вигідних сфер вкладання капіталу. Одним з найбільш вживаних показників оцінки фіскального потенціалу чинної податкової системи країни залишається величина податкового навантаження на економіку, що розраховується як
частка податків у ВВП. Так, протягом останнього десятиліття в Україні питома вага податків (за виключенням субсидій, пов’язаних з виробництвом) у ВВП коливалася від мінімального значення 1 % у 1992 р. до максимального 21,9 % у 1996 p., до 12,9 % у 2001 р. та 10,8% у 2004 р. Як свідчать статистичні дані, заходи, що здійснювалися в 2001-2011 pp. з метою зменшення податкового тиску забезпечили помітну зміну переважно фіскального характеру податкової політики. Така стратегія послабила податкові фактори стримування розвитку економіки.
Практика світового господарювання показує, що сьогодні сфера досліджень та розробок - корпоративних R&D - займає провідні позиції у результативному забезпеченні інноваційного розвитку економіки і разом з відповідними бізнес-процесами набуває статусу прибуткового бізнесу. Ідентифікація такої діяльності в умовах України дозволяє визначити, що саме до заводського сектору науки (за офіційною статистикою) відносяться підрозділи промислових підприємств, що займаються НДДКР. До останнього, з високою долею ймовірності, можна віднести усі промислові підприємства корпоративного та приватного сектора економіки, оскільки з 54558 останніх в 2006 р. лише 2% відносились до державної власності.
На відміну від розвинених країн світу, переважна частина НДДКР галузевої і заводської (корпоративної) науки в Україні виявилася за межами корпоративного сектору і відповідно за межами відтворювальних механізмів їх фінансування. Так, в результаті ліквідації значної кількості галузевих НДІ та поширення механізмів корпоратизації, відбулося руйнування механізмів взаємодії науки і виробництва — науково-виробничих та виробничих об’єднань. Проте на сьогодні більшість керівників підприємств розуміє, що розробка і впровадження інновацій є не лише умовою збереження конкурентноспроможності економіки, але й технологічною необхідністю, однак для досягнення технологічного лідерства у промисловості потрібна проривна інноваційна стратегія розвитку. На сьогодні в українській науці склалася парадоксальна ситуація: проводяться усі етапи наукових досліджень, фундаментальні дослідження зосереджено головним чином в академічній науці — 84%, прикладні дослідження в академічному і галузевому секторах — 45% і 41% відповідно. Значна частина розробок зосереджена в галузевому секторі — 77%. В заводському, тобто корпоративному секторі -лише 15%.
В Україні вкрай застарів виробничий апарат. Частка інноваційної конкурентоспроможної продукції не перевищує 2% загального випуску промисловості. Наукомісткі, високотехнологічні та середньотехнологічні галузі переживають спад. Має місце гіпертрофованість розвитку галузей, які представляють відсталий технологічний уклад. Нині з новою силою розкручується згубна кризова спіраль: занепад виробництва — нестача коштів для науки — криза науки — поглиблення занепаду виробництва. Для подолання цього замкнутогго кола необхідно провести перебудову економіки на рівні сучасних передових технологій і економічно ефективних способів виробництва, що неможливо без використання в процесах реформ наукових досягнень. Без науки відтворення ВВП відбувається на попередній технологічній базі.
Основні джерела коштів на науку постачають реальний сектор економіки та держава. Тому фінансування науки прямо залежить від стану їх розвитку, економічної спроможності пред’являти попит на новітні досягнення науки. Провідна роль у формуванні напрямів фінансування досліджень та спрямуванні приватної ініціативи на розвиток науки належить державі, як і в процесах економічної реформи в цілому. Вузлові проблеми лежать саме в цій сфері, тому питання фінансування науки мають вирішуватися на макрорівні.
Узагальнення вітчизняної та світової практики дає підстави стверджувати, що бюджетне фінансування виступає важливим засобом реалізації державної науково-технічної політики. Традиційно у світі використовується декілька основних джерел фінансування наукових досліджень і розробок: держбюджет, державні фонди спеціального призначення, власні кошти виконавців НДДКР — промислових компаній, приватних некомерційних організацій, університетів, іноземний капітал.
Незважаючи на те, що співвідношення між цими джерелами з часом змінюється, головними лишаються державні кошти та кошти промислових компаній, оскільки їх роль та значення у витратах на науку і у спрямуванні її розвитку є найбільш суттєвими. Прийняті у кожній країні форми, методи та процедури фінансування регулюють співвідношення між двома згаданими джерелами, а це, в свою чергу, визначає якісну характеристику існуючої моделі управління наукою.
Основним джерелом фінансування ННТР в Україні, як і протягом попередніх десятиліть, залишаються кошти держави. В останні роки питома вага коштів держави в загальному обсязі внутрішніх витрат на ННТР зменшувалася до 40,2% у 2011 р. порівняно з 2008 p., коли було досягнуто максимального значення — 48,7% за період з 2000 р. (табл. 3).
Основна частка припадає на асигнування з державного бюджету, тоді як кошти місцевих бюджетів мало залучаються до розвитку науки. Фінансування ННТР з не бюджетних джерел здійснюється за рахунок коштів (у тому числі власних) організацій підприємницького сектора, сектора вищої освіти, приватних некомерційних організацій, а також позабюджетних фондів та іноземних джерел. Частка зазначених джерел фінансування науки поступово розширюється, передусім за рахунок коштів іноземних замовників.
У 2011р. в Україні 23,3% загального обсягу витрат було спрямовано на виконання фундаментальних досліджень, які на 94,0% профінансовано за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Частка витрат на виконання прикладних досліджень становила 18,0%, майже три чверті яких асигнувалися за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів і 15,6% -коштів підприємницького сектору.
Таблиця З
Структура джерел фінансування наукових та науково-технічних робіт за
2000-2011 рр.
(у фактичних цінах; %)
Джерела
2000
2005
2007
2008
2009
2010
2011
Всього
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
у тому числі за рахунок
держбюджету
30,0
33,2
45,8
48,7
43,4
41,2
40,2
власних коштів
3,0
6,6
8,5
7,4
8,0
9,7
8,8
коштів замовників
вітчизняних
38,4
32,6
28,1
25,8
23,9
21,8
23,8
іноземних держав
23,3
24,4
15,9
15,6
22,3
25,7
25,8
інших джерел
5,3
3,3
1,8
2,4
2,3
1,6
1,3
Джерело: розраховано за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. — Київ, 2012. — 305 с.
На виконання науково-технічних розробок спрямовано 47,0% загального обсягу витрат, які на 45,0% профінансовані іноземними фірмами, більш ніж на чверть (26,1%) — організаціями підприємницького сектору, 9,2% — за рахунок бюджетних коштів. Витрати на виконання науково-технічних послуг становили 11,7% загального обсягу витрат. Більш ніж половину загального обсягу витрат спрямовано на дослідження і розробки зі створення нових або удосконалення існуючих видів виробів, технологій та матеріалів, 37,1% яких — на замовлення промислових підприємств.
Слід зазначити, що абсолютний обсяг фінансування витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт з державного бюджету у 2011 р. усе ще залишався меншим за докризові значення, внаслідок чого його частка в загальному обсязі фінансування скоротилася. Натомість швидкими темпами зростало фінансування ННТР коштом іноземних замовників, майже подвоївшись — у 1,98 рази (табл. 4, рис. 7), власних коштів дослідницьких організацій — у 1,4 рази, вітчизняних замовників — у 1,1 рази.
Порівняльна оцінка структури джерел асигнувань на ННТР в Україні свідчить, що у період гострої фази світової кризи докорінно змінилась її конфігурація й залишається такою. Якщо у попередніх періодах відбувався перерозподіл джерел фінансування ННТР у напрямку збільшення частки коштів державного бюджету й скорочення коштів замовників та інших джерел, то починаючи з 2009 р. ситуація змінилася на протилежну.
Таблиця 4
Динаміка фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування за 2008-2011 рр.
( фактичних цінах. %)
Темп росту, % до 2008 року
2008
2009
2010
2011
Всього
100,0
97,5
112,1
119,5
у тому числі за рахунок
держбюджету
100,0
86,9
94,7
98,7
власних коштів
100,0
106,2
147,2
142,1
коштів замовників:
вітчизняних
100,0
90,3
94,6
110,3
іноземних держав
100,0
138,9
184,5
197,5
інших джерел
100,0
92,1
72,9
64,4
Розраховано за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. — Київ, 2012. — 305 с.
Рис. 7. Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування (у фактичних цінах; млн грн).
Джере.чо: розраховано за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. — Київ, 2012. — 305 с.
Упродовж 2000-2008 рр. спостерігалося зростання абсолютного обсягу та питомої ваги асигнувань у науку за рахунок державної підтримки. У загальному розподілі фінансування науки з усіх джерел на державні кошти припадала ледве не половина (49% у 2008 р.), ще чверть — на кошти вітчизняних замовників (26%), шоста частина — на кошти іноземних замовників (16%). У наступних періодах частка державного фінансування
скоротилася на 8,5% або до 40,2% у 2011 р., натомість зросла частка іноземних замовників до 26% й вітчизняних замовників — до 24%.
Проте частка коштів державного бюджету, що асигнуються в науку, у сукупному ВВП в останні роки зменшується з середнього рівня 0,40% до 0,29% у 2011 р.. Так, у 2011 р. вона становила найменшу частку — 0,29%, тоді як у 2008 р. складала 0,41%, у 2007 р. — 0,39%, у 2006 р. — 0,38%, у 2005 р. -0,41 %, у 2004 р. — 0,44%. Представлена структура фінансування науково-технічних робіт свідчить про важливість прямої державної підтримки науково-технічного розвитку й недостатнє використання непрямих методів стимулювання розширення зв’язків між наукою й національним виробництвом.
Зазначені пропорції у структурі фінансових ресурсів вітчизняної науково-технологічної сфери підсилюють несприятливий вплив організаційно-економічної відособленості наукового й виробничого секторів, спричинюючи низький „коефіцієнт корисної дії»" наукової сфери, що має мультиплікативні наслідки для національного господарства у вигляді низького технологічного рівня. Відомо, що технологічний рівень економіки залежить від сприйняття підприємствами науково-технічних досягнень через впровадження нововведень. Проте, інноваційна активність підприємств промисловості знижується. Отже актуалізується проблема зміни підходів до фінансового забезпечення наукової й інноваційної діяльності.
Від скорочення фінансування науки особливо постраждали ті розробки, технічний рівень яких перевищує або відповідає світовому, а також дослідження для високо- та середньотехнологічних галузей, зниження фінансування для яких несумісне з життєздатністю.. Скорочення коштів на науку та похідні від нього явища сприяли негативним макроекономічним наслідкам — порушенню відтворювального механізму та деформації галузевої структури економіки.
Чинна система інструментів бюджетного фінансування науки складається з базового й програмно-цільового фінансування, а також грантової підтримки досліджень через державний науковий фонд. Бюджетне фінансування виділяється переважно на основі кошторисів доходів і видатків. На програмно-цільове й конкурсне грантове фінансування витрачається менша частка від бюджетних асигнувань на цивільну науку — до 12% від 40% (рис. 8). Слабкістю чинної системи фінансування наукової діяльності є недостатність цільової спрямованості й адресності витрат бюджетних коштів. Це виражається у вузькості використання системи бюджетування, орієнтованого на результат, обмеженості масштабів програмно-цільового фінансування. Розвиток останнього має особливе значення для стимулювання попиту на ННТР із боку реального сектора економіки.
Рис. 8. Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування (у фактичних цінах; млн грн).
Обсяг ефективного попиту на наукові розробки безпосередньо залежить від інноваційної активності виробничих підприємств. Між тим інноваційна активність у промисловості України залишається на низькому рівні упродовж усього періоду становлення ринкової економіки. Тривала нестача економічних ресурсів для інноваційної активності підприємств спричинює гальмування модернізації виробничого потенціалу. Недостатність теперішнього рівня інноваційних витрат підтверджується даними про те, що у загальній сумі операційних витрат на виробництво і реалізацію промислової продукції витрати на інновації коливаються в межах 1,1-1,6% . За таких обсягів фінансування інновацій практично неможливо зберегти високотехнологічний сектор промисловості та здійснити реструктуризацію економіки на основі впровадження науково-технічних досягнень.
Все ж таки, останнім часом відбулося різке збільшення фінансування інноваційної діяльності порівняно з попередніми роками, що може свідчити про посткризове прискорення інноваційних процесів. У 2011 р. на інноваційну діяльність 1679 підприємствами було витрачено 14,3 млрд. грн., що у 1,8 рази перевищує обсяги 2010 р., коли 1462 підприємства витратили 8,0 млрд. грн. (рис. 9).
Рис. 9. Розподіл загального обсягу фінансування інноваційної діяльності за джерелами за 2000-2011 рр., тис. грн.
Ключовими джерелами фінансування інноваційної діяльності підприємств реального сектору економіки виступають власні та позичкові кошти. Власні кошти підприємств слугують основним ресурсом інноваційної діяльності підприємств, на який припадає понад половини сукупного фінансування. При цьому вітчизняні інноватори витрачають кошти переважно на придбання іноземних техніки і технологій, мало дбають про впровадження розробок української науки.
Разом з тим, набирають сили тенденції до скорочення питомої ваги власних коштів підприємств у фінансуванні інноваційної діяльності: починаючи з 2005 р. вона скоротилася з 87,7% до 52,9%> у 2011 р. Водночас неухильно зростає роль кредитування інноваційної діяльності, частка якого за той же період збільшилась з 7,1% до 38,3%. Вагомим ресурсом промислових інновацій виступають кошти іноземних інвесторів, питома вага яких у сукупному фінансуванні інноваційної діяльності в окремі роки сягала 19-30% (2009-2010 рр.), хоча є дискретною (0,4% у 2011 р.). Вітчизняні ж інвестори мало витрачаються на фінансування інноваційної діяльності національної промисловості — частка їх коштів залишається мізерною (0,3% у 2011 р.). Пряма державна підтримка інноваційної активності промисловості коштом державного і місцевих бюджетів є досить обмеженою. Зазвичай вона надається до півсотні підприємств і не перевищує 2% у сукупному фінансуванні.
Стимулювання науково-технологічного ровитку у країнах світу ґрунтується на різних, нерідко протилежних засадах. Моделі розвитку науки мають як переваги, так і недоліки, що проявили себе в досягненнях та проблемах відповідних країн. Так, висока частка держави у фінансуванні НДДКР, зокрема у Франції, обумовила успішний розвиток наукомістких галузей промисловості, появу багатьох відкриттів у фундаментальній науці.
Але недостатня увага до непрямих методів призвела до спаду творчої активності в промисловості, втрати підприємствами більшості традиційних галузей своїх позицій на світовому ринку, погіршення стану торгівельного балансу та інших негативних явиш. Японська модель, навпаки, створила для підприємств сприятливі умови та численні стимули до пошуку нових технологій та їх впровадження, шо дозволило японським компаніям перевищити технологічний та організаційний рівень багатьох американських та західноєвропейських конкурентів. Проте відсутність стратегічного наукового резерву спричинила проблему утримання передових позицій і необхідність корегування політики стимулювання інноваційного розвитку. Тому оптимальне сполучення основних джерел, форм і методів фінансування є запорукою збалансованості розвитку науки і економіки.
Між державою та промисловістю склався розподіл сфер впливу у фінансуванні науки та у галузевій спрямованості досліджень, проте лише разом вони формують і реалізують стратегію і тактику ефективного розвитку. Державі належить активна роль, передусім у створенні умов для розвитку науки, його стратегічній спрямованості, стимулюванні вкладень підприємств у наукову сферу. Держава відповідальна за фінансування фундаментальної науки, а також найбільш науко- і капіталомістких досліджень відповідних галузей, пріоритетних напрямів в науці, сприяє розповсюдженню технічних нововведень. Коштом бюджету створюються науково-дослідні центри, проводяться дослідження в університетах, спільні дослідження підприємств та наукових закладів. Виробничі компанії зацікавлені не у науці безпосередньо, а у фінансових результатах своєї основної діяльності, які можна істотно покращити за рахунок впровадження наукових досягнень. Наукова активність компаній суттєво залежить від державної політики. Компанії самостійно фінансують власні дослідження у багатьох науково-технологічних напрямках, беруть участь у спільному фінансуванні та виконанні стратегічно важливих фундаментальних досліджень і цільових програм, як з державними науковими інституціями, так і з іншими компаніями. Таким чином промисловість реалізує стратегію і формує тактику розвитку науки. Домінуючою є цільова форма фінансування — так фінансуються не лише прикладні, але й фундаментальні дослідження. Це забезпечує динамізм розвитку науки за законами ринкової конкуренції у пошуках прибутків. Американська модель, яка втілює ці принципи, демонструє найвищу ефективність.
Виходячи з уявлень про світові тенденції, можна дати оцінку основних принципів фінансування науки в Україні.
Законодавча база розвитку та фінансування науки регламентуються Законами України „Про наукову і науково-технічну діяльність», „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» тощо. Законодавством передбачено різноманітність джерел фінансування науки, методів та форм фінансування. Зокрема, система фінансування НДДКР в Україні базується на таких принципах:
- фундаментальні дослідження фінансуються переважно за рахунок бюджетних асигнувань. Ці кошти спрямовуються на проведення базових досліджень в системі академічної та вузівської науки, підтримку та збереження об’єктів, шо становлять національне надбання. Задіяна також конкурсно-грантова система фінансування окремих проектів Державним фондом фундаментальних досліджень;
- програмно-цільове фінансування пріоритетних напрямів науки і техніки, визначених у відповідних державних програмах. При цьому передбачається використання змішаних форм фінансування із залученням коштів спеціалізованих фондів та зацікавлених підприємств і організацій;
- прикладні дослідження загальногалузевого та міжгалузевого характеру виконуються за рахунок коштів спеціалізованих фондів фінансування НДДКР на конкурсній основі та коштів господарських суб’єктів, також може надаватися державна підтримка з державного бюджету на виконання важливих народногосподарських програм, які проводяться за пріоритетними напрямками розвитку науки і техніки, крім того ті, що виконуються у рамках міжнародного науково-технічного співробітництва;
- прикладні дослідження, орієнтовані на ринковий попит, фінансуються коштом господарських суб’єктів. При цьому допускається певний рівень державної підтримки з метою подолання труднощів при впровадженні науково-технічних досягнень;
- для створення економічно сприятливих умов здійснення науково-технічної та інноваційної діяльності для підприємств державою передбачено податкові пільги.
На основі аналізу фактичних та статистичних даних зроблено такі висновки стосовно функціонування механізму фінансування науки в Україні: законодавством України передбачено сполучення прямих і непрямих методів фінансування науки, проте в реальності використовуються переважно прямі, якими оперує держава. Непрямі, які є засобом впливу на ініціативу підприємств, в Україні залишається малоефективним. Це не сприяє підприємствам розвивати науково-технічну активність, що відбивається на показниках їх основної діяльності. Тому значно звужується спектр комерційних досліджень і розробок.
Державний бюджет залишається основним джерелом фінансування наукових досліджень. Навіть за більш сприятливих умов це викликає не лише диспропорції розвитку науки, руйнування науково-виробничих зв’язків і зниження науково-технічного рівня виробництва. Зникає природний механізм узгодження напрямів досліджень з практичним попитом (потребами) виробничо-технологічного розвитку, що знижує продуктивність науки. Втрачається конкуренція в науковій сфері, обумовлена виконанням цільових програм, контрактів, замовлень підприємств. Підривається ефективність фінансування з боку держави. Руйнується цілісний механізм відтворювального акумулювання коштів на науку та формування спектру наукового пошуку, адекватного потребам модернізації виробництва. Можливість відновлення науково-технічної сфери пов’язується з посткризовим прискоренням інноваційних процесів, ознаки якого проявилися останнім часом.
Дослідження показують, що до групи факторів гальмування фінансових інновацій в умовах розвитку фінансової системи України слід віднести: залишок успадкованих українською фінансовою системою інерційних стереотипів поведінки, недостатня фінансова грамотність (як населення, так і працівників фінансово-кредитних організацій), недовіра населення до банківського сектора, неналагодженість механізмів венчурного фінансування, фактор мобільності інтелектуального капіталу, незахищеність у вітчизняному правовому просторі власника, інвестора, власників інтелектуальних прав, недосконалість законодавства й регулювання, а також технологічна відсталість вітчизняного фінансового ринку від ринків країн Заходу. Все зазначене обумовлює низький рейтинг України в Глобальному індексу конкурентоспроможності Світового банку як за загальними показниками розвинутості фінансового ринку (рис. 10), так і розрізі окремих складових (рис. 11), окрім індекса юридичних прав.
Рис. 10. Рейтинг країн за розвиненістю фінансового ринку у 2010-2011 pp.
Джерело: The Global Competitiveness Report 2010-2011
Рис. 11. Показники розвиненості фінансового ринку України у 2010-2011 pp.
Джерело: The Global Competitiveness Report 2010-2011
Ефективність державного управління фінансування інноваційної, наукової чи науково-технологічної діяльності можливе лише при умові наявності таких обсягів фінансових ресурсів, що як мінімум покривають витрати із матеріально-технічного та кадрового забезпечення НТР та НДДКР протягом 10 річного періоду. В умовах недофінансування мінімально необхідного обсягу фінансового забезпечення діяльності наукових установ, питання ефективності державного управління фінансуванням не актуальне, і без його розв’язання втрачає сенс.
Прийняті державні документи програмного характеру та відповідні прогнози лише імітують зміну пріоритетів та інноваційність сценаріїв розвитку, оскільки не виражають закономірностей відтворювальних процесів в Україні й не спрямовані на формування реальних механізмів економічного зростання на якісній основі. Ані відповідного фінансового забезпечення, ані програми розгортання мережі нових інноваційних підприємств та інноваційних кластерів програми не містять. Зазначене вказує на відсунь сподівання на стрибкоподібну зміну пасивного відношення до інновацій українського бізнесу, попит якого на інноваційну продукцію зміг би активізувати модернізаційні процеси й відповідно привести до дії новітні інструменти та механізми фінансового сектора.
Проведений аналіз динаміки і структури науково-технічної активності в Україні дозволяє зробити висновок, що підприємства на сучасному етапі і у найближчому майбутньому не здатні розгорнути масову високопродуктивну науково-технічну, технологічну та інноваційну діяльність. Чинний механізм регулювання науково-технологічної діяльності суб’єктів господарювання не лише не сприяє розширенню джерел фінансування інноваційного розвитку, але й протидіє залученню позабюджетних коштів та виключає можливість формування спеціальних, в тому числі відомчих, фондів фінансування науково-технічних проектів. Пасивна позиція суб’єктів господарювання по
відношенню до фінансування наукових досліджень і розробок, та ставлення держави до неї є на сьогодні головними причинами того, що витрати недержавного сектору на наукові дослідження продовжують скорочуватися.
Можна констатувати не просто брак коштів для забезпечення науково-технологічного розвитку виробничого потенціалу економіки України, а руйнування фінансових основ функціонування наукового сектору, що неминуче призведе до посилення технологічної залежності національного господарства. Зазначене, в кінцевому підсумку, змушує країну приєднатися до статусу країн наздоганяючого розвитку.
Відбулося руйнування єдності процесу інноваційного розвитку, зниження наукоємності ВВП через деформацію національної інноваційної системи, зокрема:
■ реструктуризація галузевого складу національної економіки, орієнтація на сектори, що відрізняються низькою наукомісткістю, призвело до різкого падіння попиту на наукову продукцію, проектно-дослідницькі роботи та інноваційну діяльність. Скорочення наукомісткості промислового виробництва спричинило припинення довготривалих фундаментальних досліджень і розробок, а, відповідно, скорочення кількості технічних новинок світового рівня;
■ домінує відомча система організації науки від макро- до мікрорівнів; переважає спеціалізація організацій на окремих галузях наукових досліджень або обслуговуванні окремих міністерств;
■ існують зайві бар’єри для міжгалузевої наукової кооперації, створення та розповсюдження технологій та інновацій;
■ підтримуються адміністративні принципи розподілу ресурсів у сфері науки на всіх рівнях;
■ продовжує реалізовуватися відомчий контроль інноваційних процесів в галузях, особливо на стадіях розробки, які представлені специфічними формами інституцій (НДІ, КБ, проектний інститут, дослідне виробництво). Проте на стадіях впровадження вплив міністерств на підприємства, особливо недержавної власності, зведений до мінімуму;
■ більшість наукових організацій, незважаючи на підпорядкованість міністерствам, є самостійними. Зберігається організаційне відокремлення фундаментальної науки від вищої освіти, прикладної науки від підприємств. У поєднанні з відомчими бар’єрами це продукує відрив наукової діяльності від інноваційної.
Зазначені особливості спричиняють комплекс негативних наслідків, що включають:
1) низьку результативність і якість досліджень, затягування періоду циклу „наукові дослідження — виробництво наукомісткої продукції’» внаслідок відсутності попиту господарюючої системи на науково-технологічні досягнення;
2) низький технологічний рівень галузей економіки, пов’язаний з відсутністю в економічному механізмі держави програм стимулювання попиту на науково-технічні нововведення;
3) низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції й технологічну залежність національно господарства від міжнародного науково-технологічного трансферу;
4) недостатнє фінансування науки бізнесом й незадовільний зв’язок науки з виробництвом.
Відсутній прийнятий на державному рівні налагоджений механізм проведення детальних прогнозно-аналітичних досліджень, які б дали можливість чітко і обгрунтовано визначати науково-технологічні та інноваційні пріоритети, що мали б реальний зиск для вітчизняної економіки.
Усе це спотворює механізми проектного фінансування науки, призводить до втрат результативності. Отже, існує нагальна потреба удосконалення системи фінансування наукової і науково-технічної діяльності інакше подальше розширення програмно-цільового фінансування наукових проектів матиме переважно негативні наслідки, збільшення бюджетних витрат на фінансування наукових проектів не супроводжуватиметься підвищенням результативності. Для того, щоб досягти підвищення результативності програмно-цільового фінансування наукових досліджень, необхідно таке:
забезпечити відкритість конкурсних процедур визначення виконавців проектів;
розробити методику державної оцінки результативності наукових проектів та запровадити дієвий контроль задля широкого практичного впровадження результатів наукових досліджень;
- запровадити комплексні оцінки виконання таких програм, оскільки зростання їх кількості в умовах невизначеності пріоритетів не узгоджується з наявними бюджетними обмеженнями;
запровадити відкриту систему інформації про напрями науково-технічних робіт, що виконуються під егідою різних відомств і центральних органів виконавчої влади;
запровадити процедури узгодження державного замовлення на виконання науково-технічних програм з попитом бізнесу на науково-технічні розробки;
розробити і запровадити у бюджетний процес спеціальну бюджетну класифікацію, орієнтовану на досягнення цілей науково-технологічного розвитку відповідно до визначених державою пріоритетів. Водночас необхідно удосконалювати механізми програмно-цільового фінансування науки, зробити його більш прозорим і створити структури управління програмами, менш піддані лобіюванню, залучити бізнес до вибору та спільного фінансування науково-інноваційних проектів;
- унормувати структуру розподілу коштів за виконання додаткових наукових і науково-технічних робіт, що фінансуються на конкурсній основі, і розподіляються між колективом виконавців, організацією, де виконуються такі роботи. При цьому доцільно передбачити конкретні норми і принципи розподілу коштів;
- запровадити договірний порядок оплати праці, передбачити конкретні норми і принципи розподілу коштів на оплату праці залежно від результатів наукової діяльності та трудового внеску у виконання проектів.
Необхідно стимулювати перехід на принцип багатоканального фінансування наукових досліджень, залучати кошти не тільки державного бюджету, але й позабюджетних джерел, бізнесу, приватних компаній. Наприклад, у Японії, тільки 23 відсотка бюджетних коштів спрямовується на науку, в Росії — майже 75 відсотків.
Нові підходи потрібно впроваджувати поступово, без радикального ламання діючих інструментів та інститутів, розуміючи, головним фінансовим ресурсом, джерелом для сектора досліджень і розробок в Україні, як і раніше, залишається саме бюджет.
1. Повинен серйозно змінитися базовий інструмент підтримки науки, так звані «державні завдання»:
• при формуванні держзавдання відокремити завдання по утриманню й розвитку наукової інфраструктури від безпосередньо самої наукової діяльності. При цьому важливо вийти на ритмічний 5- 10-річний цикл відновлення матеріально-технічної бази наукових та освітніх установ;
• сформована практика держзавдань фактично орієнтована на освоєння коштів, отриманих з державного бюджету, веде на другий план результативність наукових досліджень і випробувань, не створює стимулів для розвитку необхідної конкуренції в науковому середовищі. Одним із можливих рішень може стати перехід на систему постійних і строкових контрактів у рамках державних завдань.
(На постійні контракти можуть бути залучені провідні учені, дослідники, які досягають високих результатів у науковій праці, а для інших колег, співробітників повинна бути передбачена система строкових контрактів для роботи в сильних наукових групах у рамках конкретної теми або проекту. При цьому фінансування організацій, що мають стійку світову репутацію, необхідно вести на постійній основі. Наприклад, у рамках їхніх середньострокових програм розвитку).
В контексті строкових контрактів, потрібно одночасно говорити й про введення так званого інституту постдоків. Потрібно розпочати з якоїсь стартової позиції. Починаємо з молоді, беремо молодь. Доцільно її брати не на строкові контракти відразу в штат інститутів, тим більше завжди є проблема зі штатною чисельністю, а брати їх на постдоковскі позиції. Це стипендія, це postdoctoral fellowships. (Щоб ввести ці позиції, не потрібно змінювати Трудовий кодекс, тут зовсім інша система виділення коштів).
2. Нову якість повинна одержати сучасна грантова модель фінансування науки.
■ необхідно модернізувати грантову політику, орієнтувати її на підтримку середньострокових наукових досліджень і великих проектів повного циклу на тих напрямках, які здатні дати результати світового рівня;
■ важливо перевести на грантове фінансування пошукові дослідження державних цільових програм. У цьому зв’язку пропонується обговорити питання створення нових спеціалізованих фондів підтримки науки й науково-освітньої діяльності.
Основні принципи, які необхідно закласти в основу грантової системи:
По-перше, експертиза повинна проводитися професіоналами, не чиновниками. І при оцінці тих команд, які беруться за проект, необхідно враховувати їхній міжнародний рейтинг по публікаціях у провідних журналах, по числу цитування робіт цих лабораторій.
Тільки використовуючи міжнародну експертизу (а публікація в міжнародних журналах, по суті, це і є експертиза, причому найвищого рівня експертиза наших учених, їхніх ідей), ми зможемо оцінити якість наших учених, актуальність їхніх розробок.
По-друге: гранти повинні видаватися на більш тривалий період. Дійсно, цифра в три-п’ять років виглядає оптимальною. І обсяг гранта повинен бути адекватним завданню, тобто він повинен бути достатній для повноцінної роботи наукового колективу, щоб відібраний по конкурсу сильний колектив міг якийсь час працювати спокійно й творчо. Треба дати йому можливість виконати проект, не змушувати постійно метатися в пошуках коштів, не створювати вакуум, не ставити під погрозу розпочату роботу.
Необхідно підвищити зацікавленість наукових організацій у підтримці сильних лабораторій, погодити розвиток їхньої інфраструктури, інститутів із залученням талановитих учених, сильних колективів. Для цього використовувати давно діючу за кордоном систему оверхедів. Ця система полягає в наступному: якщо якийсь науковий колектив виграє грант, то додатково в розмірі не менше 50 відсотків від суми, виділеної на безпосередньо наукову діяльність, одержує той інститут, у якому даний колектив вирішив працювати. Але в колективу при цьому є право переходу в іншу організацію разом і з науковою підтримкою, і з оверхедом. Це створить ситуацію, у якій наукові організації почнуть боротися за талановитих учених, за залучення у свої ряди потужних наукових колективів. Ті, хто виграє в конкурентній боротьбі за дані колективи, зможуть істотно поліпшити свою інфраструктуру, залучити фахівців з патентного права, інженерів, створити сервісні центри усередині інституту.
Потрібне оголошення й грантів для молодих учених, тобто для учених, які створюють власні лабораторії. Цей учений повинен бути відомий, він повинен мати відповідний рейтинг як молодий учений: наприклад, він уже брав участь у якихось грантах, — він виграє грант на створення власної лабораторії. Ця лабораторія для молодого вченого існує теж три-п’ять років; люди, яких він запрошує, також перебувають на роботі на цьому гранті, а по закінченню гранта шукають собі роботу, може бути, у якихось інших установах або в цьому ж — або продовжують боротися за новий грант.

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Subscribe without commenting