Материалы МОН Украины

Додаток 1 до листа МОНмолодьспорту
Інформаційні матеріали до слухань в Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти «Про стан та законодавче забезпечення фінансування наукової і науково-технічної діяльності»
Розділ 1. Зростаюча роль науки у розвитку економіки країни
Якість економічного розвитку національного господарства країни та її місце у світовій ієрархії у значній мірі визначається обсягом фінансування витрат на науку у валовому внутрішньому продукті (ВВП). Саме тому в усіх провідних країнах світу реалізовується заохочувальна політика розвитку національної науки та впровадження її досягнень у виробництво, включаючи системну підтримку коштом державних бюджетів наукових досліджень і технологічних розробок. Недаремно, фінансовий аспект індексу науково-технічного потенціалу є складовою інтегрального показника оцінки рівня» конкурентоспроможності країни за методикою Всесвітнього економічного форуму.
Статтею 54 Конституції України визначено, що держава сприяє розвиткові науки та встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством. Отже, держава має приділяти велику увагу фінансуванню наукової та науково-технічної діяльності, що включає в себе як проведення прикладних досліджень і розробок, спрямованих на розроблення перспективних технологій, так і фундаментальних досліджень з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.
Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» визначено, що бюджетні витрати на наукові дослідження та розробки мають складати не менше 1,7 % ВВП. Однак, на практиці загальні витрати на вказані цілі (за рахунок усіх джерел) в Україні упродовж останніх 15 років були значно нижчими та не перевищували 1,3 % ВВП. Протягом вказаного періоду фінансування науки в Україні жодного разу не досягало рівня, починаючи з якого можна очікувати істотний вплив науки на розвиток економіки, натомість, частка бюджетного фінансування з урахуванням рівня інфляції зменшувалась.
Достатні обсяги валових внутрішніх витрат на НДДКР виступають необхідною умовою належного рівня фінансування національних інноваційних систем, адже збільшення фінансування наукової діяльності є внутрішнім фактором економічного зростання. Світовий досвід підтверджує, що при значенні цього показника, меншому від 0,4 % ВВП, наука в країні може виконувати лише соціокультурну функцію. При переході через цей рубіж вона набуває спроможності давати певні наукові результати і виконувати в суспільстві ще й пізнавальну функцію. І лише при витратах на науку, що перевищують 0,9 % ВВП включається її економічна функція. В Україні у 2011 році цей показник за усіма джерелами фінансування наукової сфери склав 0,73 % ВВП і з державного бюджету України досяг мінімально низького за останні роки рівня — 0,3 % ВВП (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Динаміка наукоємності ВВП, %.
Знижуються і інші показники, в тому числі питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислового виробництва, а саме: 7 % в 2002 р., 4,8 % в 2009 р. і 3,8 % в 2010 р. свідчать про відсутність «переходу на інноваційний шлях розвитку» та спонукають до висновку, що вітчизняна економіка працює «на знос», проїдаючи те, що було створено працею попередніх поколінь, і продовжує деградувати, скочуватися на рівень економіки країн «третього світу», тобто фактично сьогоднішніх сировинних колоній.
В той самий час, коли провідні країни світу переходять від економіки, заснованої на експлуатації природних ресурсів, до економіки, заснованої на технологіях 5-6-го технологічних укладів, Україна намагається будувати своє благополуччя на металургії і хімії — тобто технологіях 2-3-го технологічних укладів, які були властиві передовим країнам у середині 20-го століття.
Світовий ринок наукоємної продукції росте в 2-2,5 рази швидше в порівнянні зі світовою економікою і торгівлею. Так, наприклад, світовий експорт інформаційно-комунікаційного та офісного обладнання складає більше 750 млрд. доларів на рік, що перевищує сумарні обсяги експорту нафти всіх нафтовидобувних країн (Наука Украины. Цифры, факгы, проблемы / Авторский коллектив A.A. Majyp, Л.Б. Любовная, Н.С. Бровченко, В.В. Тольба. — К. : Инсгитуг электросварки им. Е. О. Патона HAH Украины, 2012. — 47 с.).
Показники фінансового забезпечення сфери науки в Україні є значно нижчими за світові стандарти, що зумовлює подальше технологічного відставання української економіки від провідних економік світу.
У розвинених країнах зберігається тенденція до збільшення асигнувань на НДДКР, при цьому глобальні витрати за останнє десятиліття зростали швидше, ніж глобальний ВВП, що є ознакою широко розповсюджених зусиль економічних систем інтенсифікувати розвиток знань і технологій. Упродовж останніх десяти років зростання обсягів фінансових вкладень у НДДКР відмічається у США (на 46 %), Японії (на 27 %), ЄС — 27 (на 18 %). Високі темпи демонструють також Фінляндія, Ізраїль, Угорщина, Китай та Індія. При цьому, показник наукоємності ВВП, який, згідно Лісабонської стратегії, має бути не меншим З % ВВП, у розвинених країнах становить від 2 до 4% і більше (рис 1.2), а частка держави в структурі видатків на науку не перевищує 30 %.
Рис. 1.2. Показник наукоємності ВВП у розвинутих країнах, %.
За даними Інституту статистики ЮНЕСКО у Японії на долю держави у структурі видатків на науку припадає 15,6 % (дані 2008 p.), у Бельгії — 22,2 % (дані 2007 p.), у Швейцарії — 22,8 % (дані 2008 p.), у Китаї — 23,6 % (дані 2008 p.), у Фінляндії — 24 % (дані 2008 p.), у Кореї — 25,4 % (дані 2008 p.), у СІІІА — 27,1 % (дані 2008 p.),у Швеції — 27,3 % (дані 2009 p.), у Німеччині — 28,4 % (дані 2008 p.), у Данії — 28,4 % (дані 2009 p.), у Сінгапурі — 29,9 % (дані 2008 p.), у Великобританії — 30,7 % (дані 2009 p.).
За даними Інституту статистики ЮНЕСКО в 2009 році в Україні частка держави у загальному обсязі видатків на науку склала 49,8 %.
Розділ 2. Бюджетне (базове та конкурсне) фінансування наукової сфери, як однин з основних важелів державної політики
До основних актів, які регулюють питання фінансування, а також механізмів використання коштів, передбачених на виконання досліджень і розробок, можна віднести такі:
Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів»;
постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1084 «Про затвердження Порядку формування і виконання замовлення на проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету»;
постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2011 р. №942 «Про затвердження переліку пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року»;
постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 «Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням».
Враховуючи те, що стан фінансування науки в Україні є однією з основних причин продовження втрачання нею конкурентних позицій в економіці, у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (далі — Програма реформ) завдання щодо розвитку науково-технічної та інноваційної сфери визначено окремим напрямом реформ.
До переліку завдань і заходів, які необхідно здійснити у рамках Програми реформ, увійшли, зокрема такі завдання, як: забезпечення нарощування частки бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування фундаментальних досліджень та прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, та пріоритетне спрямування бюджетного фінансування науки на виконання державних цільових наукових, науково-технічних програм, державного замовлення на науково-технічну та інноваційну продукцію, а також фінансування грантів Державного фонду фундаментальних досліджень.
За інформацією, яка отримується Держінформнауки України щорічно від головних розпорядників бюджетних коштів на виконання вимог пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1084, у 2011 році кошти Державного бюджету України, передбачені на виконання наукових досліджень та науково-технічних розробок, отримували 34 розпорядника бюджетних коштів. Загальний обсяг видатків, спрямованих на вказані цілі у звітному періоді, склав 5 155,1 млн. гривень, у тому числі: по загальному фонду державного бюджету — 4 024,2 млн. гривень, по спеціальному фонду — 1 130,4 мли. гривень.
Обсяги зазначених коштів за розпорядниками бюджетних коштів у розрізі загального та спеціального фондів наведено у Додатку 2.1. Найбільшу частку фінансування із загального фонду державного бюджету у 2011 році отримали п’ять розпорядників бюджетних коштів — з 370,0 млн. гривень, що становить майже 84 % від загального обсягу коштів, передбаченого цим фондом на проведення досліджень і розробок. До переліку таких розпорядників увійшли: Національна академія наук України — 2 157,9 млн. гривень (53,6 %), Національна академія аграрних наук України — 432,1 млн. гривень (10,7%), Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України — 382,9 млн. гривень (9,5 %), Національна академія медичних наук України — 215,8 млн. гривень (5,4%) та Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України -181,3 млн. гривень (5 %) (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розпорядники коштів, що отримали найбільші обсяги коштів загального фонду державного бюджету у 2011 році на наукову та науково-технічну діяльність, млн. гривень.
Аналіз спеціального фонду державного бюджету щодо здійснення наукової та науково-технічної діяльності у 2011 році показує, що найбільше коштів було зароблено закладами та установами трьох розпорядників бюджетних коштів: Національною академією наук України — 623,7 млн. гривень (55,2 %), Національною академією аграрних наук України — 199,8 млн. гривень (17,7 %) та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України — 179,1 млн. гривень (15,8%) (рис. 2.2). Таким чином, ефективність використання бюджетних коштів (на одну гривню загального фонду державного бюджету) склала: по HAH України — 0,29; по НААН України — 0,46; по МОНмолодьспорту - 0,47.
Рис. 2.2. Розпорядники коштів, що отримали найбільші обсяги коштів спеціального фонду державного бюджету у 2011 році на наукову та науково-технічну діяльність, млн. гривень.
У 2011 р. науково-технічну діяльність здійснювали 1255 організацій, з
яких:
- 52 %- організації галузевого профілю;
- 29 % — наукові установи академічного профілю;
- 14 %-вищі навчальні заклади;
5 % — заводська наука. У 2011 році, як і у попередні роки, найбільшу частку наукових організацій (понад 45 %) склали організації підприємницького сектору (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Динаміка кількості організацій, які виконують наукові дослідження і розробки, за
секторами діяльності, од.
Важливим ресурсним показником вважається чисельність кадрів, зайнятих у сфері досліджень і розробок. У 2011 р., як і у попередні роки, продовжувалась тенденція до скорочення загальної чисельності працівників організацій, які
виконували наукові та науково-технічні роботи (рис. 2.4). Разом з тим, оскільки при цьому чисельність фахівців з науковими ступенями докторів і кандидатів наук практично не змінювалась, зазначене дозволяє говорити про збереження інтелектуальної складової наукових кадрів (рис. 2.5).
Рис. 2.4. Динаміка чисельності працівників наукових організацій України, тис. осіб
Рис. 2.5. Динаміка чисельності працівників наукових організацій з науковими ступенями,
тис. осіб
Також залишається практично незмінною структура кадрового забезпечення за категоріями персоналу (понад 50 % — дослідники, близько 11 % — техніки, понад 18 % — допоміжний персонал).
Середньомісячна заробітна плата у сфері досліджень і розробок у 2011 р-складала З 270,0 гривень (рис. 2.6). Однак, протягом січня — вересня 2012 року цей показник дещо знизився і склав З 220,4 гривень. Такий рівень заробітної плати вітчизняних науковців значно нижче ніж рівень оплати праці науковців у розвинутих країнах та суттєво менше, ніж зазначений показник у сфері фінансової діяльності. Така ситуація спричиняє відтік кваліфікованих спеціалістів до інших сфер економічної діяльності.
Рис. 2.6. Динаміка середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності,
гривень.
Разом з тим, існуюча система розподілу та використання бюджетного фінансування науки не забезпечує ефективних механізмів управління державним сектором наукових досліджень і розробок, є громіздкою та інерційною і не дає змоги перерозподіляти ресурси відповідно до встановлених пріоритетних напрямів.
Сьогодні в Україні за програмно-цільовим фінансуванням конкретних наукових проектів (державні цільові науково-технічні програми, державне замовлення на створення новітніх технологій, гранти державних наукових фондів) припадає менше 15,0 відсотків від загального обсягу бюджетного фінансування.
В умовах домінування принципу розподілу та використання бюджетних коштів на науку шляхом базового фінансування наукових установ забезпечити підвищення результативності наукових досліджень виключно шляхом збільшення обсягів бюджетного фінансування неможливо. Такий підхід грунтується на плануванні обсягу фінансування на наступний рік за принципом «від поточного рівня» та практично не враховує ефективність діяльності наукової установи та реальну результативність виконання наукової тематики. Як наслідок, в умовах коли бюджетні асигнування ледве перевищують мінімально допустимі для наукової установи обсяги фонду заробітної плати, в рамках базового фінансування наукової установи кошти розподіляються між великою кількість дрібних за обсягом фінансування та науковою значимістю тем, економічну ефективність яких достатньо важко оцінити.
За даними розпорядників бюджетних коштів протягом 2011 року за кошти державного бюджету було створено 13 912 одиниць науково-технічної продукції, з яких: 10 734 — за рахунок загального фонду, З 178 — спеціального. Найбільшу кількість науково-технічної продукції створили за рахунок коштів загального фонду державного бюджету протягом вказаного періоду такі розпорядники бюджетних коштів, як: Національна академія наук України — З 462 одиниці, що склало 32,3 % від її загальної кількості в цілому,
МОНмолодьспорту України — 2 334 (21,7%); Національна академія аграрних наук України — 1 188 (11,1%); Держінформнауки України — 687 (6,4%) та Національна академія медичних наук України — 649 (6,0 %).
Розподіл загальної кількості отриманої науково-технічної продукції за розпорядниками бюджетних коштів у розрізі загального та спеціального фондів державного бюджету представлено на рис. 2.7 та рис. 2.8, відповідно, та наведено у Додатку 2.2.
Рис. 2.7. Кількість створеної та впровадженої науково-технічної продукції у 2011 році за рахунок коштів загального фонду державного бюджету
Аналіз загального переліку створеної науково-технічної продукції стосовно її розподілу на загальноприйняті види показав наступне. 75 % продукції, отриманої у 2011 році 21-им розпорядником бюджетних коштів, склали науково-технічні та методичні рекомендації, наукові публікації, наукові збірники, монографії, статті, методи, теорії, стандарти тощо (рис. 2.9, рис. 2.10).
За рахунок коштів, спрямованих протягом 2011 року із загального фонду державного бюджету на наукову діяльність у обсязі 4 024,2 млн. гривень, тільки 25 % загальної кількості отриманих результатів відносяться до таких видів науково-технічної продукції, як: «Вироби (техніка)», «Технології» та «Матеріали». Таку продукцію створювали лише 13 з 34 розпорядників бюджетних коштів (рис. 2.11 — 2.13).
Рис. 2.8. Кількість створеної та впровадженої науково-технічної продукції у 2011 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету

Рис. 2.9. Кількість публікацій (монографій, підручників, навчальних посібників), створених у 2011 році.

Рис. 2.10. Кількість методів та теорій, створених у 2011 році.
Рис. 2.11. Кількість створених та впроваджених технологій у 2011 році за рахунок коштів загального фонду державного бюджету
Рис. 2,12. Кількість створеної та впровадженої техніки у 2011 році за рахунок коштів загального фонду державного бюджету
Рис. 2.13. Кількість створених та впроваджених матеріалів у 2011 році за рахунок коштів загального фонду державного бюджету
Питома вага науково-технічної продукції, створеної за видами «Вироби (техніка)», «Технології» та «Матеріали» за рахунок власних надходжень, склала 37,6 % (5 розпорядників бюджетних коштів) (рис. 2.14-2.16).
Рис. 2.14. Кількість створених та впроваджених технологій у 2011 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету
Рис. 2.15. Кількість створеної та впровадженої техніки у 2011 році за рахунок спеціального
фонду державного бюджету
Розподіл загальної кількості створеної науково-технічної продукції за головними розпорядниками бюджетних коштів та у розрізі її видів викладено у Додатку 2.3.
Рис. 2.16. Кількість створених та впроваджених матеріалів у 2011 році за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету
З метою забезпечення ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, що спрямовуються на науку, постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1084 зобов’язано усіх розпорядників бюджетних коштів здійснювати моніторинг впровадження науково-технічної продукції протягом трьох років з моменту її створення.
Як засвідчили звітні дані, найкращі показники впроваджуваності науково-технічної продукції за видами: «Вироби (техніка)», «Технології» та «Матеріали», створеної у 2011 році та за період з 2008 по 2010 роки за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, забезпечили такі розпорядники бюджетних коштів, як: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту — 543 одиниці або 29,4 % від загальної кількості. Національна академія наук України -446 або 24,1 %; Національна академія медичних наук України — 349 або 18,9 %; Міністерство аграрної політики — 154 або 8 % та Держінформнауки України -103 одиниці або 5,6%, відповідно. Інформація щодо кількості створеної та впровадженої науково-технічної продукції за вказаними вище видами за розпорядниками бюджетних коштів викладена у Додатку 2.4 (по загальному фонду державного бюджету) та у Додатку 2.5 (по спеціальному фонду державного бюджету).
Додаток 2.1
Інформація щодо обсягів коштів Державного бюджету України, спрямованих головними розпорядниками бюджетних коштів на виконання науково-технічної продукції у 2011 році
(таблиці)

Розділ 3. Фінансове забезпечення реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, інноваційної діяльності, державного замовлення та державних цільових програм
Протягом 2011- -2012 років фінансування наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладах та наукових установах, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту, здійснювалося за бюджетною програмою 2201040 «Дослідження, наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами та державним замовленням, виконання міжнародних наукових та науково-технічних програм і проектів вищими навчальними закладами та науковими установами, фінансова підтримка наукової інфраструктури та наукових об’єктів, що становлять національне надбання, амбулаторне медичне обслуговування працівників Кримської астрофізичної обсерваторії» (Додаток 3.1, Додаток 3.2, Додаток 3.3).
З метою ефективного використання бюджетних коштів, запобіганню дублювання тематики наукових досліджень і розробок, отримання вагомих сучасних наукових результатів світового рівня МОНмолодьспорту здійснило низку заходів щодо удосконалення наукової та науково-технічної діяльності, зокрема, вищі навчальні заклади у 2012 році сформували комплексні міжвузівські наукові проекти, які дозволили об’єднати можливості і зусилля провідних наукових шкіл та їхні матеріальні ресурси для досягнення поставленої у проектах мети.
За результатами конкурсного відбору наукових проектів, який проведено МОНмолодьспортом у 2012 році, до тематичних планів науково-дослідних робіт вищих навчальних закладів та наукових установ МОНмолодьспорту на 2013 рік увійшли кращі проекти фундаментальних досліджень та прикладних досліджень і розробок, які виконуватимуться за кошти державного бюджету.
Крім того, з метою подальшої реалізації завдань та заходів Державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» на 2008-2017 роки за ініціативи МОНмолодьспорту Кабінетом Міністрів України продовжено строк її виконання до 2017 року.
На виконання завдань та заходів Державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» на 2008-2017 роки у 2012 році видатки із державного бюджету склали 7 474,0 тис. фивень. Це дозволило окремим науково-навчальним центрам вищих навчальних закладів, зокрема і дослідницьких, завершити виконання розпочатих у 2011 році наукових проектів, отримати заплановані наукові результати та частково оновити матеріально-технічну базу новітнім наукоємним обладнанням, що сприятиме утворенню центрів колективного користування таким наукоємним обладнанням.
В рамках завдань і заходів державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» у 2012 році завершилось виконання науково-дослідних робіт, отримано наукові результати, які є надзвичайно актуальними та важливими для пріоритетних галузей економіки країни, зокрема:
розроблено комплекс автоматизованого біомоніторингу водного середовища на основі флуорометрії нативних проб фітопланктону, який має високий ступень готовності до впровадження на окремих об’єктах водопостачання та до інтеграції системи екологічного моніторингу в Україні;
розроблено новітні технології контролю якості енергоносіїв з використанням алгоритмів штучних нейронних мереж для визначення основних показників природного газу та основних типів автомобільного палива (бензину, дизельного палива) відповідно до чинних вітчизняних нормативно-правових актів; технологія визначення якості природного газу пройшла успішну промислову апробацію у ВАТ «Івано-Франківськгаз» та ДП «Івано-Франківськстандартметрологія»;
створено матеріально-технічну базу експериментального виробництва нових антимікробних препаратів на основі бактерій, бактеріоцинів і бактеріофагів; розроблено методичні рекомендації з використання комплексного антимікробного препарату для захисту рослин від бактеріозів;
створено новітню технологію екопірогенезісу, яка дозволяє в екологічно безпечному і енергозберігаючому режимі повністю утилізувати весь об’єм органічної частини твердих побутових відходів та низькосортного вугілля за рахунок оптимізації температурних режимів багатоконтурного циркуляційного піролізу і забезпечити об’єднання процесів багатоконтурного циркуляційного піролізу без доступу кисню та газифікації з обмеженим доступом кисню;
розроблено та реалізовано комплекс спеціальних задач, спрямованих на підвищення енергоефективності об’єктів, зокрема створено метод оптимізації форми будівель; методи та методики розрахунку освітлення, інсоляції; рекомендації щодо утеплення та термореконструкції будинків; створена та обгрунтована база для розробки відповідного нормативного забезпечення; розроблено комплекс проектних та конструкторських рішень для впровадження в енергоефективних об’єктах;
розроблено новітню методику використання супрамолекулярних комплексів «неорганічна наночастинка — органічні барвники» на основі наночастинок GdYV04:Eu3+ для люмінесцентного мічення ізольованих гепатоцитів щурів;
розроблено новітні технології одержання нових гетерофазних керамічних матеріалів складу ТіВг-С, TiB2-SiC-C, HfB2-HfC-C, НfB2г-В з комплексом високих механічних характеристик, впровадження яких суттєво продовжить термін надійної роботи АЕС та підвищити ККД двигунів та реактивних турбін;

розроблено спосіб отримання та виготовлено серію нанокомпозиційних матеріалів на базі фторопласту та вуглецевих нанотрубок, які характеризуються низьким коефіцієнтом тертя та зносостійкістю, яка перевищує зносостійкість фторопластової матриці у 100 разів, що дозволяє використовувати даний композит для виготовлення підшипників ковзання.
Виконання науково-навчальними центрами вищих навчальних закладів завдань Програми у 2012 році спрямовувались на активізацію наукової діяльності та поглиблення її взаємодії з навчальним процесом, що сприятиме виконанню основних завдань Програми, зокрема підвищить конкурентоспроможність сектору наукових досліджень і розробок; ефективність бюджетного фінансування наукової діяльності університетів; сприятиме інтеграції вітчизняних університетів у європейський науково-освітній простір.
Протягом 2012 року внесено зміни до низки нормативно-правових актів, що дозволило удосконалити систему провадження наукових досліджень і розробок у вищих навчальних закладах та наукових установах не тільки МОНмолодьспорту, але і наукових установах Національної академії наук України та національних галузевих академій України, зокрема це стосується формування державного замовлення на виконання фундаментальних та прикладних досліджень, наукових та науково-технічних розробок, аналізу їх результативності та впровадження наукових результатів у різні сфери економіки та суспільства; цілої низки заходів щодо підтримки молодих учених на державному рівні тощо.
У 2009 році на фундаментальні дослідження обсяг бюджетного фінансування складав 108,2 млн. гривень, на 2012 рік склав 192,3 млн. гривень, тобто на 84,1 млн. гривень більше, або на 77,7 відсотків.
На прикладні дослідження і розробки у 2009 році обсяг бюджетного фінансування складав 48,4 млн. гривень, на 2012 рік склав 153,8 млн. гривень, тобто на 105,4 млн. гривень більше, або на 218 відсотків.
Загальний обсяг фінансування наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів та наукових установ, що відносяться до сфери управління МОНмолодьспорту, у 2012 році склав 511,1 млн. гривень.
Обсяги фінансування наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів та наукових установ МОНмолодьспорту
За підсумками 2012 року у вищих навчальних закладах та наукових установах виконувалось 918 науково-дослідних робіт з фундаментальних досліджень, обсяг бюджетного фінансування яких склав 192,3 млн. гривень, та 839 прикладних досліджень і розробок, обсяг фінансування яких склав 153,8 млн. гривень.
Варто зазначити, що співвідношення між фінансуванням за рахунок всіх джерел фундаментальних, прикладних досліджень та науково-технічних розробок, поступово вирівнюється та наближається до оптимального, апробованого світовою практикою — 15 :25 :60. Враховуючи реалії нашої країни, де питома вага держбюджету у фінансуванні науки традиційно є досить значною, оптимальний розподіл бюджетного фінансування за видами (етапами) наукового процесу визначається співвідношенням 35 : 30 : 35. Тобто, 35% бюджетного фінансування має спрямовуватися на фундаментальні дослідження, решта 65% — на прикладні дослідження і розробки. Так, у 2012 році для університетів МОНмолодьспорту це співвідношення становило 45:65 (по Україні в цілому — 56:44), що відповідає загальносвітовим тенденціям фінансування університетської науки в Україні.
Фінансування фундаментальних та прикладних досліджень у вищих навчальних закладах та наукових установах МОНмолодьспорту
Співвідношення обсягів фінансування наукових досліджень та розробок у вищих навчальних закладах МОНмолодьспооту
Ефективність проведених наукових досліджень університетами визначається обсягами виконаних ними госпдоговірних робіт на замовлення промисловості та бізнесу.
Щодо надходження коштів до спеціального фонду за надання вищими навчальними закладами та науковими установами наукових та науково-технічних послуг підприємствам і організаціям варто зазначити, що кризові 2009-2010 роки спричинили деяке зниження обсягів щодо попередніх років. Так, якщо протягом 2003-2008 років обсяги спеціального фонду постійно зростали, то у 2009 році та першій половині 2010 року мало місце зниження надходжень на рівні приблизно 5,7 відсотків. У другому півріччі 2010 року кількість договірних робіт почала зростати, що дозволило МОНмолодьспорту у 2011 році вийти на обсяг договірних робіт на рівні 117,9 млн. гривень а 2012 році — 165,0 млн. гривень.
Актуальною залишається проблема підвищення ефективності фундаментальних досліджень, які є базисом для подальшого розвитку прикладних досліджень в університеті і, відповідно, впровадження конкурентоспроможних розробок у реальний сектор економіки.
у попередні роки МОНмолодьспорту разом з Національною академією наук України та національними галузевими академіями наук розроблено ряд нормативно-правових актів, які координують формування та відбір тематики фундаментальних досліджень головними розпорядниками бюджетних коштів, які і на сьогодні є актуальними. Основні наукові напрями та найважливіші проблеми фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2009-2013 роки, затверджено спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук від 26.11.2009 № 1066/609, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 травня 2010 року за № 337/17632.
Динаміка фінансування сфери наукової, науково-технічної діяльності в розрізі напрямів бюджетного фінансування Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

(таблиці

Динаміка фінансування сфери наукової і науково-технічної діяльності в розрізі напрямів бюджетного фінансування Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Бюджетне фінансування наукової сфери в розрізі базового та програмно-цільового методів, видів робіт та секторів науки в 2011 році

Бюджетне фінансування наукової сфери в розрізі базового та програмно-цільового методів, видів робіт та секторів науки в 2012 році

 

Розділ 4. Створення сприятливих умов взаємодії бізнесу і науки
З метою отримання більш вагомих наукових результатів виші навчальні заклади та наукові установи, шо перебувають у сфері управління Монмолодьспорту, тісно співпрацюють з науковими установами Національної академії наук України та національних галузевих академій наук України. Створення спільних наукових центрів, лабораторій, інститутів дало змогу об’єднувати зусилля науковців при виконанні наукових досліджень і розробок, ефективно використовувати бюджетні кошти, отримувати вагомі наукові здобутки, які позитивно впливають на якість підготовки фахівців, на інноваційний розвиток економіки країни та міжнародне визнання української науки. Така співпраця поширювалася і на розроблення та погодження нормативно-правових актів, які визначали здійснення наукових досліджень і розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки, визначеними Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки». Провідні науковці національних академій наук залучалися до викладання у виших навчальних закладах дисциплін з різних напрямів.
Приєднання України до Болонської декларації актуалізувало проблему підвишення якості підготовки фахівців та їх відповідності європейському рівню. Досвід зарубіжних країн засвідчує, що одним з пріоритетних напрямів інноваційного розвитку вищої освіти є фундаменталізація професійної підготовки. Фундаменталізація вищої освіти — це єдність професійної та фундаментальної підготовки фахівців вищої кваліфікації. В сучасних умовах, коли надзвичайно швидкими темпами відбувається інформаційний розвиток та технологічні зрушення в галузі телекомунікацій, біогенетики, суттєві зміни відбуваються і в традиційній фундаменталізації. До фундаментальних дисциплін відносяться вже не лише математика, фізика, хімія, спеціальні дисципліни, а й інформатика, економіка, соціологія, психологія та інші соціоіуманітарні дисципліни. Основою фундаменталізації професійної підготовки є новітні освітні технології та методики впровадження їх у навчальний процес.
Саме фундаменталізація вищої освіти покликана забезпечити професійну мобільність сучасного фахівця як його готовність і здатність до швидкої зміни виконуваних завдань, робочих місць і спеціальностей в рамках професії чи галузі, здатних швидко опановувати нові спеціальності чи зміни в них, що виникають під впливом технічних перетворень.
У 2010 році Урядовими рішеннями були визначені перші 5 університетів нового виду — дослідницьких, підпорядкованих МОНмолодьспорту, головним завданням яких є продукування нових знань та підготовка наукових кадрів, що відповідають сучасним вимогам. На сьогодні в Україні існує вже 14 дослідницьких університетів, з яких 13 перебуває у підпорядкуванні Монмолодьспорту, а один — Мінагрополітики.
Актавізації наукової діяльності в університетах та поглиблення її взаємодії з навчальним процесом для підготовки висококваліфікованих фахівців нового покоління сприяє виконання завдань і заходів державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» на 2008-2017 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. №1155. Для забезпечення виконання програми МОНмолодьспортом у провідних університетах, зокрема, в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна, Львівському національному університеті імені Івана Франка, Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут». Одеському національному університеті ім. 1.1. Мечникова, Національному авіаційному університеті. Севастопольському національному технічному університеті. Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка, Мелітопольському державному педагогічному університету імені Богдана Хмельницького, Харківському державному університеті харчування та торгівлі та інших створено 26 науково-навчальних центрів (у 2010 році — 19; у 2011 році — 3; у 2012 році — 4).
Такі центри мають стати осередками науки і освіти та поєднувати потенціал сформованих відомих наукових шкіл, обдарованої студентської молоді, новітні форми навчання, наукової роботи та інноваційної діяльності. Створені науково-навчальні центри передбачається оснастити найсучаснішим науковим обладнанням.
Протягом 2009 — 2012 років були продовжені традиції щодо проведення в навчальних закладах олімпіад з природничих та гуманітарних дисциплін різних рівнів (міських, районних, обласних, всеукраїнських); співпраці з Малою академією наук, залучення студентської молоді до участі у конкурсах на кращу роботу з природничих та соціально-гуманітарних дисциплін, участі у всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях. До виконання як держбюджетних так і госпдоговірних науково-дослідних робіт залучалися студенти, аспіранти, молоді викладачі, кращі студентські наукові роботи друкувалися у наукових збірниках.
Цікавою та корисною стала практика щодо укладання угод про співробітництво між вузами і передовими профільними підприємствами та науковими установами; створення на виробництві спільними зусиллями навчальних класів, лабораторій, у тому числі для захисту там дипломних робіт; організації та проведення міжвузівських виставок студентських наукових розробок, діяльності предметних наукових гуртків, студентських наукових товариств. В межах такої практики переможці, призери студентських наукових конференцій та конкурсів відзначаються грамотами та грошовими преміями, а при оцінюванні знань студентів (підсумковий контроль знань) враховується їх участь у науково-дослідній роботі.
Варто зазначити, що з урахуванням завдання, визначеного пунктом 40 Плану заходів щодо стимулювання міжрегіональної співпраці, кооперації та інтеграції, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 896, щодо забезпечення утворення в регіонах навчально-наукових і навчально-науково-виробничих комплексів МОНмолодьспортом підтримано створення «Навчально-науково-виробничого комплексу з наукового супроводу проектування, забезпечення найвищого рівня тактико-технічних характеристик військових гусеничних та колісних машин, двигунів, вузлів, систем та деталей «Танкоград». Угоду щодо створення згаданого комплексу, підписану керівництвом НТУ «ХГП», ДП «Завод імені В. О. Малишева», КП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова» та КП «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування», затверджено керівництвом МОНмолодьспорту та Державного концерну «Укроборонпром».
Відповідно до Закону України «Про Наукові парки» науковий парк створюється з ініціативи вищого навчального закладу та/або наукової установи з метою розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у вищому навчальному закладі та/або науковій установі, ефективного та раціонального використання наявного наукового потенціалу, матеріально-технічної бази для комерціалізації результатів наукових досліджень і їх впровадження на вітчизняному та закордонному ринках. На сьогодні МОНмолодьспортом погоджено утворення таких наукових парків: Корпорація «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка»; Науковий парк «Інноваційно-інвестиційний кластер Тернопілля»; Науковий парк «ФЕД»; Науковий парк «Наукоград — Харків»; Науковий парк «Аерокосмічні інноваційні технології»; Науковий парк «Радіоелектроніка та інформатика»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Науковий парк Київського національного економічного університету».
Корпорація «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка» (Київського національного університету ім. Тараса Шевченка). Основні напрями діяльності: телекомунікацій та комп’ютерні технології, засоби і системи високої продуктивності; вивчення і створення композитних матеріалів, включаючи нанокомпозити; проблеми здоров’я людини; впровадження енергоефективних і ресурсоощадних технологій, матеріалів і обладнання тощо.
Науковий парк «Інноваційно-інвестиційний кластер Тернопілля» (Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя). Основні напрями діяльності: новітні та відновлювальні джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології; машинобудування та приладобудування; нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації тощо.
Науковий парк «ФЕД» (Державного підприємства «Харківське агрегатне конструкторське бюро»). Основні напрями діяльності: модернізація електростанцій; розвиток високоякісної металургії; охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища тощо.
Науковий парк «Наукоград — Харків» (Інституту проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного Національної академії наук України).
Основні напрями діяльності: теплова енергетика; ядерна енергетика та радіаційні технології; техногенна безпека; альтернативні джерела енергії; фізика твердого тіла, матеріалознавство, нанотехнології тощо.
Науковий парк «Аерокосмічні інноваційні технології» (Національного авіаційного університету). Основні напрями діяльності: освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа і суднобудування; розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки; освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з’єднання, створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій тощо.
Науковий парк «Радіоелектроніка та інформатика» (Харківського національного університету радіоелектроніки). Основні напрями діяльності: інформаційні, комунікаційні технології, робототехніка; енергетика та енергоефективність; створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій; охорона навколишнього природного середовища; впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування; системи озброєння та військової техніки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науковий парк Київського національного економічного університету» (Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана). Основні напрями діяльності: фундаментальні та прикладні дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу; створення інтелектуальних інформаційних, комунікаційних та інформаційно-аналітичних технологій, інтегрованих систем баз даних та знань тощо.
Наразі більшість частина наукових парків вже зареєстровані та почали свою діяльність.
Питання створення сприятливих умов взаємодії бізнесу і науки є одним з основних при організації та проведенні МОНмолодьспортом різноманітних громадських заходів.
Зокрема, у 2012 році питання посилення інноваційної складової у діяльності вищих навчальних закладів обговорено під час Міжнародного семінару «Наука і бізнес — основа розвитку економіки» (м. Дніпропетровськ, 11 -12 жовтня 2012 року), метою якого стала демонстрація наукових здобутків провідних вищих навчальних закладів та наукових установ, а основним завданням — об’єднання наукового потенціалу країни з бізнесом, виробничими підприємствами та організаціями; та Міжнародної наукової конференції «Високі технології в наукових дослідженнях університетів: нанотехнології та наноматеріали, інформаційні технології, енергоефективність,технології високих напруг» (м. Харків, 19-20 жовтня 2012 року, 200 уч.), метою якої стало обговорення питань підвищення наукового рівня фундаментальних досліджень та практичної цінності прикладних досліджень і розробок в університетах, формування центрів міжнародної інтеграції, дослідницьких центрів, віртуальних лабораторій та інше. Зазначені громадські заходи було організовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту. Участь у цих заходах прийняли ректори і проректори з наукової роботи технічних та класичних університетів України, представники провідних інвестиційних компаній та фондів, юристи-практики, промисловці та підприємці, які займаються науково-технічною діяльністю.
Крім згаданих заходів, з метою координації діяльності вищих навчальних закладів з питань наукової та науково-технічної діяльності, обміну досвідом і поширення найкращих результатів, які було отримано протягом попередніх років, у 2012 році МОНмолодьспортом проведено також інші міжнародні конференції, семінари за участю ректорів, проректорів, провідних науковців, представників місцевих органів самоврядування та бізнесу, міжнародних організацій, а саме:
Всеукраїнську науково-практичну конференцію під патронатом Президента України «Свобода і Соборність як чинники національної ідеї України» (м. Київ, 22-23 березня 2012 року, 500 уч.), учасниками якої стали педагогічні, науково-педагогічні працівники, діячі культури і мистецтв, представники наукових і творчих організацій та колективів з усіх регіонів України, а також науковці 12 інститутів Національної академії наук. Національної академії педагогічних наук. Національної академії правових наук, провідних університетів України;
Міжнародну науково-практичну конференцію «Енергоефективні університети» (м. Запоріжжя, 1-2 червня 2012 року, 250 уч.), основними напрямами роботи якої стали: розробка та впровадження інноваційних проектів з енергозбереження та підвищення енергоефективності у вищих навчальних закладах України, впровадження системних рішень щодо підвищення енергоефективності інженерних мереж університетів, створення автоматизованих систем контролю і управління енергоспоживанням тощо;
Днів освіти і науки Російської Федерації в Україні (м. Київ, 13-14 вересня 2012 року), які відбулися відповідно до пункту 21 Протоколу п’ятого засідання Українсько-Російської міждержавної комісії, підписаного Президентами обох країн 12 липня 2012 року в м. Ялта.
Розділ 5. Розвиток ринку інтелектуальної власності
5.1. Щодо винаходів
За даними Державної служби інтелеісгуальної власності’ у 2011 році до Державної служби надійшло 5256 заявок на винаходи (табл. 5.1, рис. 5.1). Активність національних заявників у 2011 р. зросла на 4% порівняно з попереднім роком, активність іноземних заявників у поданні заявок на винаходи за національною процедурою — на 9%. Кількість заявок, поданих за процедурою РСТ, зменшилася на 7%. У 2011 р. до Державної служби як відомства-одержувача надійшла 131 заявка від національних заявників для патентування винаходів за процедурою РСТ в іноземних державах, що на 35% перевищило показник минулого року.
Таблиця 5.1. Надходження заявок та видача патентів на винаходи
Показник
2007
2008
2009
2010
2011
Надійшло заявок:
6163
5697
4816
5311
5256
За національною процедурою
3766
3149
2682
2811
2935
від національних заявників
3440
2823
2432
2552
2652
від іноземних заявників
326
326
250
259
283
За процедурою РСТ
2397
2548
2134
2500
2321
в т.ч. від національних заявників
-
2
-
1
1
Видано: патентів на винаходи
4058
3832
4002
3874
4061
на ім’я національних заявників
2618
2399
2395
2034
1902
на ім’я іноземних заявників
1440
1433
1607
1840
2159
деклараційних патентів на винаходи
2
-
-
-
-
Чинних патентів на кінець року,
28568
26929
24651
24617
24773
в т.ч. деклараційних
7840
3776
-
-
-
‘ Річний звіт 2011 рік. Державна служба інтелектуальної власності, електронний ресурс: http://sips.gov.ua/i_upload/file/ukr.pdf
Рис. 5.1. Динаміка надходження і розгляду заявок та видачі патентів на винаходи
Частка заявок від іноземних заявників у звітному році становила 49,5 % від загальної кількості заявок (проти 51,9 % у 2010 р.). Найбільше заявок подано заявниками СІЛА (640 заявок), Німеччини (507), Швейцарії (235), Франції (178), Великої Британії (112), Японії (110), Італії (76), Нідерландів (74), Російської Федерації (72), Бельгії (62), Данії (56) та Австрії (51 заявка).
Переважна кількість заявок від іноземних заявників надходить за процедурою РСТ (89,1 %) (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Розподіл заявок, поданих за процедурою РСТ, за країнами походження
У 2011 р. видано 4061 патент на винаходи, на ім’я іноземних заявників — 2159 патентів (53,2 %) (табл. 5.1).
Станом на 1 січня 2012 р. до Державного реєстру внесено 101955 патентів на винаходи, з них є чинними 24773 патенти.
5.2. Щодо корисних моделей
За даними Державної служби інтелектуальної власності^ у 2011 році кількість заявок на корисні моделі до Державної служби зменшилася на 2%. Надійшло 10427 заявок, з них 10274 (98,5%) — від національних заявників (табл. 5.2, рис. 5.3).
Розподіл заявок на корисні моделі від іноземних заявників наведено на рис. 5.4.
Найбільше заявок на корисні моделі надійшло за класами А61 (Медицина або ветеринарія; гігієна) — 1688 (з них 371 заявка належить до підкласу А61К -Препарати для медичних, стоматологічних та гігієнічних цілей), G01 (Вимірювання; випробовування) — 828, А01 (Сільське господарство; лісівництво; тваринництво…) — 521, А23 (їжа або харчові продукти, їх обробляння…) — 306, G06 (Обчислювання; розрахунок; рахування) — 198, Е21 (Буріння ґрунту та гірських порід) — 188, F16 (Вузли та деталі машин…) — 176 та В23 (Металорізальні верстати; обробляння металів, не охоплене іншими класами) -170 заявок.
У звітному році видано 10291 патент на корисні моделі, з них 10108 — на ім’я національних заявників.
На ім’я іноземних заявників видано 183 патенти, зокрема 69 — на ім’я заявників з Російської Федерації, 39 — Кіпру, 15 — Білорусі, 7 — Белізу, 5 -Чеської Республіки, по 4 — Австрії та Німеччини, по З — Іспанії, Великої Британії, Індії, Литви та СІПА.
Найбільше патентів на корисні моделі видано за класами А61 (Медицина або ветеринарія; гігієна) — 2217, G01 (Вимірювання; випробовування) — 1064, А01 (Сільське господарство;лісівництво; тваринництво…) — 710, А23 (їжа або харчові продукти, їх обробляння…) — 392, F16 (Вузли та деталі машин…) — 272, Е21 (Буріння грунту та гірських порід) — 237, G06 (Обчислювання; розрахунок; рахування) — 234, В01 (Фізичні чи хімічні процеси або устаткування взагалі) -227, В23 (Металорізальні верстати; обробляння металів, не охоплене іншими класами) — 221, Н01 (Основні електричні елементи) — 185 та В65 (Транспортування; пакування; зберігання; обробляння тонких або ниткоподібних матеріалів) — 173 патенти.
Станом на 1 січня 2012 р. до Державного реєстру внесено 66410 патентів на корисні моделі, з них є чинними 38225 патентів.
Таблиця 5.2. Надходження заявок та видача патентів на корисні моделі
Показник
2007
2008
2009
2010
2011
Надійшло заявок:
8870
9600
9208
10678
10427
За національною процедурою
8866
9591
9199
10669
10414
від національних заявників
8745
9450
9066
10527
10274
від іноземних заявників
121
141
133
142
140
За процедурою РСТ
4
9
9
9
13
в т.ч. від національних заявників
-
-
1
1
-
Видано патентів:
9215
9282
8391
9405
10291
на ім’я національних заявників
9094
9139
8270
9261
10108
на ім’я іноземних заявників
121
143
121
144
183
Чинних патентів на кінець року
25210
30382
33575
35259
38225
Рис. 5.3. Динаміка надходження і розгляду заявок та видачі патентів на корисні моделі
Рис. 5.4. Розподіл заявок на корисні моделі від іноземних заявників за країнами
походження
Кількість поданих заявок та отриманих патентів на винаходи в Україні та за кордоном вищими навчальними закладами та науковими установами, які підпорядковані МОНмолодьспорту, наведена на рис. 5.5.
Рис. 5.5. Кількість поданих заявок та отриманих патентів на винаходи в Україні та за кордоном вищими навчальними закладами та науковими установами, які підпорядковані
МОНмолодьспорту
Одним з дієвих інструментом, що сприяє розвитку ринку інтелектуальної власності, є Національна мережа трансферу технологій (далі — NTTN) та Українсько-російська міжуніверситетська мережа трансферу технологій, як її складова.
Основними завданнями NTTN є ефективне використання наукового та інтелектуального потенціалу України, комерціалізація науково-технічних розробок вищих навчальних закладів, наукових установ та новаторів, створення та розвиток ефективних механізмів та умов трансферу новітніх технологій у виробництво на вітчизняних підприємствах, залучення в господарський обіг результатів науково-технічної діяльності, сприяння розвитку імпортозаміщення та переорієнтація вітчизняних підприємств на експорт високотехнологічної продукції.
В роботі мережі NTTN беруть участь понад 80 учасників та партнерів, з них 39 сертифіковані за процедурами мережі. На кінець 2012 року в мережі
NTTN учасниками підготовлено та розміщено понад 100 технологічних профілів.
Національна мережа NTTN співпрацює з мережами трансферу технологій інщих країн. Укладені відповідні угоди з координаторами мереж Російської Федерації, Білорусі, Молдови та Казахстану.
Відповідно до протокольного рішення сьомого засідання Комітету з питань економічної співпраці Українсько-Російської міждержавної комісії від 27 жовтня 2010 року, на виконання положень статей 5 і 6 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» щодо підтримки розвитку інфраструктури у сфері трансферу технологій і стимулювання залучення інвестицій для комерціалізації результатів завершених науково-дослідних, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт та з метою підтримки створення Українсько-Російської міжуніверситетської мережі трансферу технологій на базі Національної мережі трансферу технологій як вітчизняного сегменту міжнародної інформаційно-комунікаційної системи трансферу технологій видано наказ МОНмолодьспорту від 12.04.2012 №462 «Деякі питання розвитку Національної мережі трансферу технологій», яким передбачено утворення Українсько-Російської міжуніверситетської мережі трансферу технологій на базі Національної мережі трансферу технологій, а також розміщення в ній технологічних пропозицій від української сторони. До Українсько-Російської міжуніверситетської мережі трансферу технологій http://ukrros.net вже долучилось понад 50 українських університетів.
Подальший розвиток організаційно-правової, методологічної, комунікаційно-інформаційної платформ та іншого забезпечення Національної мережі трансферу технологій NTTN здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Академія технологічних наук України спільно з учасниками та партнерами мережі.
Розділ 6. Формування грантової системи фінансування наукових досліджень
За період 1991 — 2011 років кадровий потенціал науки скоротився більше ніж у тричі, хоча у 1991 році за кількістю виконавців наукових і науково-технічних робіт на 1000 осіб населення Україна була першою серед європейських країн. Як показує світовий досвід, найбільш вагомі досягнення в науці здійснюються людиною у віці 27-40 років. В той же час середній вік, наприклад, наукових працівників Національної академії наук України — 50,3 року; кандидатів наук — 50,4 року, докторів — 60,1 року, середній вік дійсних членів Національної академії наук України — 71,3 року.
Це обумовлює необхідність розробки і впровадження заходів щодо посилення ролі держави в залученні молодих кадрів у сферу науки та високих технологій, підвищення привабливості і престижності інтелектуальної праці в Україні.
На сьогодні в Україні існують такі форми заохочення для молодих вчених:
  • щорічні гранти Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених. Гранти присуджуються докторам наук — віком до 35 років, докторантам — віком до 33 років, кандидатам наук — віком до 30 років. Розмір гранту: для докторів наук — 90 тис. гривень; для докторантів — 75 тис. гривень; для кандидатів наук — 60 тис. гривень. У 2010 році молодими ученими отримано 64 гранта, а в 2011 році гранти отримали ще 33 молодих учених;
  • гранти Президента України докторам наук для здійснення наукових досліджень. Щорічно молодим ученим віком до 45 років присуджується 20 грантів у розмірі 150 тис. гривень кожний;
  • щорічні гранти Президента України для обдарованої молоді. Гранти надаються з метою реалізації соціально значущих творчих проектів у соціальній та гуманітарній сфері. Щорічно присуджується 60 грантів. Максимальний розмір кожного гранту не може перевищувати 75 тисяч гривень. У 2011 році отримано 24 гранта;
  • щорічні премії Президента України для молодих учених. Премії Президента України присуджуються за видатні досягнення молодих учених у галузі природничих, технічних та гуманітарних наук, що сприяють подальшому розвитку науки, суспільному прогресу і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі. Щорічно присуджується сорок премій (з них 15 премій молодим ученим Національної академії наук України) у розмірі 20 тисяч гривень кожна. У 2010 році було отримано 18 премій 28 молодими ученими, а у 2011 році — 19 премій 34 молодими ученими, які працюють у вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту України;
  • премії Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок розміром 20 тисяч гривень кожна. Премії присуджуються молодим ученим, які отримали вагомі наукові здобутки при проведенні фундаментальних і прикладних досліджень. У 2010 році було отримано 7 премій 9 молодими ученими, які працюють у вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту України, у 2011 році — 9 премій 12 молодими ученими;
  • премія Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України. Премія присуджується молоді, особливі досягнення якої сприяють розвитку суспільно-економічного життя України, її розбудові та утвердженню міжнародного авторитету держави. Щороку присуджується 60 щорічних премій у 6 номінаціях: за виробничі досягнення; за наукові досягнення; за творчі досягнення; за спортивні досягнення; за особисту мужність; за внесок у розвиток молодіжного руху. Розмір премії — 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  • У номінації за наукові досягнення у 2010 році з 14 премій отримано молодими ученими 2 премії, а у 2011 році з 15 премій отримано 7;
  • стипендії Верховної Ради України. З 2008 року засновано 30 іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених віком до 35 років, які успішно пройшли захист докторської дисертації або підготували матеріали докторської дисертації, що прийняті до розгляду спеціалізованою вченою радою для захисту докторських дисертацій, у розмірі 2 тис. гривень щомісяця кожна. У 2011 році було отримано 9 стипендій з 15, які були присуджені молодим ученим відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року № 2875-VІ, а в 2012 році — 22 стипендії з 30;
  • стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених. У 2010 та 2011 роках присуджувалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 р. №560 «Про стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених» 320 стипендій з метою підтримки молодих учених, які успішно проводять наукові дослідження, здійснюють актуальні науково-технічні розробки і вже досягли визнаних результатів у цій справі, призначають на два роки стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених.
  • Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2012 р. № 872 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1994 р. №560 в частині зменшення кількості стипендій з 320 до 250 стипендій та встановлення її з 01.01.2013 року у розмірі одного прожиткового мінімуму для працюючих осіб кожна.
Оскільки майбутнє нової економіки великою мірою залежить від майбутнього науки, з метою надання підтримки науковій молоді Урядом України постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 р. № 835 на виконання пункту 54.3 Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 187, засновано починаючи з 2013 року гранти Кабінету Міністрів України колективам молодих учених для виконання ними прикладних досліджень і розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на конкурсній основі.
Суттєвою відмінністю нововведених грантів є те, що вони надаватимуться не за досягнуті здобутки, а саме для впровадження перспективних ідей. Ці гранти покликані дати можливість молодим вченим професійно реалізовуватися на батьківщині, формувати ще у відносно молодому віці власні наукові команди.
У 2013 році планується надання від 5 до 10 таких грантів з розміром виплати до 1 млн. гривень за рахунок коштів, передбачених Держінформнауки. Однією з особливостей цих грантів є те, що після виконання робіт обладнання, що придбавалось за рахунок цих коштів, залишатиметься у базової наукової установи.
Розділ 7. Діяльність Державного фонду фундаментальних досліджень
У 1992 році Державний фонд фундаментальних досліджень (далі — ДФФД) започаткував систему грантової підтримки на конкурсних засадах наукових і науково-технічних проектів за всіма напрямами фундаментальної науки України.
ДФФД провів 55 різних конкурсів: тематичні, цільові, регіональні, інноваційно-орієнтовані, видавничі, на гранти Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених, докторів наук до 45 років, міжнародні — спільні з фондами Білорусі, Німеччини, Росії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Японії.
ДФФД надав 6,0 тисяч грантів за підсумками експертизи понад 25 тисяч ініціативних запитів. Кількість публікацій за результатами ґрантових досліджень ДФФД налічує 19,0 тисяч, видано сотні монографій, підручників, словників, отримано десятки ліцензій та патентів.
Аналітична база даних усіх конкурсних проектів ДФФД публікацій та звітів дозволяє оцінювати загальний рівень фундаментальних досліджень, визначати потенціал виконавців та найбільш пріоритетні наукові напрями, співставляючи їх зі світовими тенденціями.
Обсяги коштів держбюджету на фінансування проектів ДФФД у 2004 — 2012 роках
Рік
Фінансування (тис. гривень)
Зміна фінансування, % до попереднього року
Зміна фінансування, % до 2004 р.
2004
8632,9
-
-
2005
8467,7
98,1
98,1
2006
9064,9
107,1
105,0
2007
9182,8
101,3
106,4
2008
11127,6
121,2
128,9
2009
10163,4
91,3
117,7
2010
15758,8
155,1
182,5
2011
28496,9
180,8
330,1
2012
28317,0
99,4
328,0
Діяльність ДФФД у 2012 році була забезпечена коштами держбюджету у обсязі близько 30 млн. гривень. ДФФД підтримав фундаментальні дослідження в усіх напрямках природничих і соціогуманітарних наук у рамках 278-и ґрантових проектів, переможців 13 конкурсів, а саме:
- 63 проекти на гранти Президента України для молодих науковців;
- 6 конкурсних проектів — спільних ДФФД і CNRS (Франція);
- 20 грантів Президента України для підтримки наукових досліджень докторів наук до 45 років;
- 14 проектів — підтримка науково-навчальних центрів;
- 4 спільні проекти ДФФД і DFG (Німеччина);
- 5 матеріалознавчих проектів за підсумками спільного конкурсу ДФФД і NSF (США);
- 6 спільних проектів ДФФД, БРФФД і РФФД за чорнобильською та екологічною тематикою;
- З проекти з обсягом фінансування 8 млн. гривень у рамках створеної Проблемної ключової лабораторії молекулярної і клітинної біології. Міжнародна експертна група визнала успішним цей пілотний проект, за підсумками виконання якого опубліковано 86 статті у високорейтингових наукових журналах, зроблено 14 доповідей на наукових конференціях, придбано сучасне обладнання на суму 4 млн. гривень.
За результатами виконання усіх конкурсних проектів Фонду у 2011-2012 роках опубліковано 2166 наукових статей, 91 монографія, зроблено 1215 доповідей на конференціях, отримано 56 патентів.
Широке використання ДФФД (понад 60 % усіх підтриманих проектів) міжнародного співробітництва дозволяє паритетно підтримувати наукові ідеї та розробки високого рівня коштами різних сторін, об’єднувати інтелектуальні та фінансові ресурси, оцінювати запити як українськими, так і зарубіжними експертами, що сприяє підвищенню якості експертної процедури відбору та оцінки пріоритетних проектів.
Отриманий 20-річний досвід та результативність діяльності ДФФД переконливо свідчить, що конкурсна система, яка є загальновизнаною світовою науковою спільнотою як демократична і гнучка, є ефективною і результативною, тому доцільно ширше запроваджувати грантову підтримку вітчизняного наукового потенціалу. Про це йдеться у спільному рішенні (113/22 від 30.05.2012) Президії HAH України, Колегії Держінформнауки та Ради ДФФД.
Приклади здобутків за підсумками виконання у 2011-2012 роках конкурсних проектів ДФФД
1. Проект «Молекулярні механізми клітинної сигналізації в нормі та патології: фокус на іонні канали» (керівник Кришталь О.О., Проблемна ключова лабораторія молекулярної і клітинної біології).
Основним завданням було з’ясування механізмів, що лежать в основі різноманітних патологічних станів людини з метою розробки нових терапевтичних засобів та стратегій лікування таких патологій як епілепсія, якою хворіє 1% населення, хронічний біль (страждає 10% людей на планеті), а також інсульт, гіпертонія, серцеві та онкологічні захворювання, які є головними причинами смертності в світі. Сьогодні не існує ефективної терапії наслідків ішемічного інсульту. Показано, що трансплантовані в мозок стовбурові клітини перетворюються у функціонально активні нервові клітині, зменшують зону ушкодження мозку після інсульту і покращують функціональний стан організму. Це дає підставу пропонувати застосування клітинної терапії з використанням нейрогенних стовбурових клітин для відновлення нейронів у пацієнтів з ішемічними ураженнями головного мозку. Доведено модулюючий вплив ендоканабіноїдів на електрофізіологічні властивості клітин серця. Така дія ендоканабіноїдів відкриває перспективу для їх використання при аритміях та серцевій недостатності.
Встановлено роль та значення механізмів регуляції генетичного апарату клітин серця при інфаркті міокарда — головної причини смертності та інвалідізації в Україні. Доведено, що заглушення певних генів може захищати серце від порушень кровопостачання цього органу при експериментальній патології. Цей підхід є надзвичайно перспективним для створення новітніх технології лікування інфаркту міокарда у людини.
2. Проект «Макромолекули та їх комплекси в реалізації генетичної інформації» (керівник Єльська П.В., Проблемна ключова лабораторія молекулярної і клітинної біології).
Проведено дослідження фундаментальних основ життя, зокрема механізмів роботи генетичної програми, що обумовлює нормальне функціонування організму і порушення якої призводять до патологічних станів аж до його загибелі. Отримано низку результатів, що відповідають світовому рівню наук про життя, з яких варто відмітити наступні:
- виявлено кореляцію між порушеннями генетичного апарату та клінічними ознаками певних злоякісних захворювань, що є базою для подальшого створення діагностичних і прогностичних тест-систем та розробки нових лікарських засобів;
- вперше в світі отримано кристали одного з головних факторів системи, яка відповідальна за розшифровку генетичної інформації та біосинтез білків, основних компонентів живого. Подальший аналіз його просторової структури та взаємодії з іншими компонентами системи має пролити світло на фундаментальні механізми як нормальної роботи білок синтезуючої системи, так і її порушень при тяжких патологіях;
- отримано пріоритетні дані щодо механізмів забезпечення точності трансляції (біосинтезу білків) на рівні структурно-функціональної організації ключових молекул. Для цього вперше у світі розшифровано кристалічну структуру деяких з них;
- виявлено нові механізми виникнення спонтанних точкових мутацій, що є первопричиною спадкових захворювань.
3. Проект «Вплив мікрохвильового випромінювання на процеси масопереносу, формування і перебудови дефектних структур в напівпровідникових і керамічних матеріалах» (керівник Бєляєв О.Є., Інститут фізики напівпровідників HAH України).
Показано вплив мікрохвильового опроміненням на масопереніс в багатошарових просторово неоднорідних приладних структурах. Запропонована фізична модель впливу мікрохвильового опромінення на параметри напівпровідникових структур дозволяє описати і прогнозувати результати мікрохвильової обробки приладних структур, яка призводить до керованого масопереносу і, як наслідок, до оптимізації параметрів структур. Це дозволяє цілеспрямовано розробляти та використовувати нові НВЧ технології синтезу та одержання нових матеріалів, що захищено патентами.
4. Проект «Створення наноструктурних каліксаренових рецепторів для високос елективного розпізнавання і зв’язування органічних молекул в газовій фазі і розчинах» (керівник Кальченко 0.І., Інститут органічної хімії HAH України).
Проведено теоретичне прогнозування стабільності адуктів аніон-каліксарен в газовій фазі і розчинах. Синтезовані нові типи каліксаренів з поліфторфенільними замісниками на верхньому вінці макроциклу та досліджено їх структуру методом ядерного магнітного резонансу і рентгеноструктурним методом. Отримані результати можуть бути використані при створенні високочутливих датчиків для визначення аніонів. Синтезовано біологічно значимі калікс[4]аренгідроксиметил-фосфонові кислоти, що захищено патентами.
5. Проект «Дослідження еволюції меж зерен (зокрема, нерівноважних меж зерен) у пересичених твердих розчинах і двофазних сплавах. Теорія та експеримент» (керівник Гусак A.M., Черкаський національний університет ім.Б.Хиельницького).
Вперше розроблена атомістична модель утворення нерівноважної межі зерен шляхом періодичного локального плавлення випадково вибраних ділянок вихідної межі. Узагальнена теорія фазових переходів розтікання і змочування. При розгляді нуклеації на ребристих поверхнях вперше знайдена можливість фазоюго переходу одновимірного розтікання вздовж потрійного стику інтерфейсів і меж зерен. Вперше вдалося експериментально оцінити ширину і місце спектру енергій меж нахилу в повному спектрі енергій меж зерен у полікристалах. Результати опубліковано у 22 високорейтингових статтях.
6. Проект «Технологія, спектральні та термоелектричні властивості багатошарових низькорозмірних гетероструктур на основі халькогенідів свинцю» (керівник Фреїк Д.М., Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника).
Розроблено технологію одержання наноструктур на основі телуридів свинцю і олова, виконано розрахунки закономірностей розсіювання і поглинання для частково-впорядкованих структур з наночастинок РЬТе і SnTe з різним рівнем дефектності, дослідженні особливості їх росту, та топологічні типи, а також залежності комплексу термоелектричних властивостей від умов вирощування, товщини та впливу зовнішніх факторів. Отримано багатошарові низькорозмірні гетероструктури типу метал-напівпровідник, напівметал-напівпровідник та напівпровідник-напівпровідник на різних підкладках з парової фази для створення на їх основі пристроїв електроніки та тонкоплівкових термоелементів та мікромодулів. Результати дослідження відображено в 1 монографії, 22 публікаціях, захищено патентом.
7. Проект «Теплообмін і горіння рідких тяжких вуглеводнів в закрученому потоці» (керівник Халатов A.A., Інститут технічної теплофізики HAH України).
Спроектовано і виготовлено удосконалену установку для спалювання пари відпрацьованого машинного масла у вихровому потоці повітря, що рециркулює. Проведені випробування процесів розпалювання камери згоряння з оптимізацію конструкції розробленого теплогенератора, експериментальні дослідження полів швидкостей і температур над поверхнею поруватого ґноту при згорянні над ним пари вуглеводнів з варіацією теплової напруженості камери. Здійснено комп’ютерне математичне моделювання процесів спалювання важких вуглеводнів у вихровому потоці над поверхнею, з якої вони випаровуються, проаналізовано вплив різних конструктивних параметрів камери згоряння, підігріву первинного та вторинного повітря та ін. на теплофізичні та екологічні характеристики установки, проведено оптимізацію конструкції розробленої установки, що дозволило збільшити період її роботи по утилізації рідких тяжких вуглеводнів без порушення санітарних норм.
8. Проект «Розробка наукових основ технології темплетних наноструктур інтегральних оптоелектронних елементів на Ш-нітридах» (кервіник Осінський В.І., ДП. «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» HAK України).
Виготовлено зразки оптоелектронних наноструктур на основі нітридів III групи. Розроблено технологію епітаксійного зарощування пор оксиду алюмінію напівпровідниковими матеріалами нітридів III групи для використання отриманих структур в якості основи гібридних та монолітних інтегральних мікросхем та оптоелектронних пристроїв нового покоління. Нові ідеї дозволяють забезпечити формування структур різних матеріалів у нанопорах темплету. Результати досліджень відображено у 15 публікаціях, з них 1 монографія, 5 патентів.
9. Проект «Магнітні і магніто-акустичні ефекти у слабких феромагнетиках і феритах» (керівник Бержанський В.Ht, Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського спільно з CNRS Франції).
Вперше розроблено ангармонічну модель трьох-хвильового зв’язування в режимі хвиль, що біжать, для будь-якої поляризації електромагнітної накачки у високотемпературних неколінеарних антиферомагнетиках. Запропоновано закон модулювання фази поля накачки в моделі із поперечною геометрією, який компенсує нелінійний зсув фази і відновлює вибухову запорогову динаміку хвиль, що біжать.
Вперше побудовано теорію магнітної анізотропії, що індуковано одноосьовим тиском в базисній площині ромбоедричного кристала. Синтезовано діамагнітно розбавлені галієм монокристали борату заліза.
Ефект нелінійної трьоххвильової взаємодії має великий прикладний потенціал. Він може використовуватися в обробці сигналів для найефективнішого посилення амплітуди, стиснення імпульсів та розширення спектрів, в параметричних пристроях обертання хвильового фронту для медицини, акустоскопії.
За 2011-2012 роки: 8 публікацій, 13 доповідей, участь у 12 міжнародних конференціях.
10. Проект «Інвентаризація закинутих земель на основі різночасових супутникових знімків Landsat на території півночі Львівської області (керівник Часковський О.Г., Національний лісотехнічний університет України спільно з DFG, Німеччина).
Використовуючи матеріали дистанційного знімання за різні періоди, наявні картографічні дані та матеріали наземних досліджень вивчаються процеси заростання агроугідь деревними та чагарниковими породами, зміни у обробітку сільськогосподарських земель, оцінка їх впливу на навколишнє середовище. Тематична картка допомагає прийняттю управлінських рішень, оскільки дозволяє оперативно визначати кількість та розміщення закинутих земель і визначати потенціал їх використання.
Розділ 8. Збереження наукових об’єктів, що становлять національне надбання, стан державної піїтримки наукових установ, що включені до Державного реєстру
8.1. Щодо Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять
національне надбання
Відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в Україні запроваджено Державний реєстр наукових об’єктів, що становлять національне надбання, який є одним із дійових механізмів фінансової підтримки наукових установ та ВНЗ, збереження матеріально-технічної бази фундаментальних досліджень.
Відповідно до Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 174, «науковий об’єкт, що становить національне надбання (далі — об’єкт),- це унікальний об’єкт, що не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства».
До таких об’єктів відносять: унікальні об’єкти музейних, архівних фондів, колекції, особливо цінні та рідкісні видання, інші пам’ятки історії та культури; інформаційні фонди; дослідні установки, обладнання, полігони; природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, інші природні території та об’єкти, штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України «Про природно-заповідний фонд України», або їх окремі частини, зокрема ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та інші колекції; інші унікальні наукові об’єкти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 174 «Про затвердження Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання» ведення Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, покладено на Держінформнауки.
Відповідними урядовими рішеннями до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, на цей час внесено 117 наукових об’єктів, у тому числі:
- 46 об’єктів установ, підпорядкованих Національній академії наук;
- 32 об’єкта установ, підпорядкованих МОНмолодьспорту;
- 13 об’єктів установ, підпорядкованих Національній академії аграрних
наук;
5 об’єктів установ, підпорядкованих МОЗ; 4 об’єкти установ, підпорядкованих Мінагрополітики; З об’єкти установ, підпорядкованих Мінпаливенерго; З об’єкти установ, підпорядкованих Мінпромполітики; 2 об’єкти установ, підпорядкованих Держінформнауки;
- 2 об’єкти установ, підпорядкованих Національній академії педагогічних
наук;
- 6 об’єктів установ, підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади та Національній академії медичних наук.
Серед наукових об’єктів національного надбання МОНмолодьспорту: комплекс аеродинамічних дозвукових та надзвукових труб Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», унікальні телескопи та оптичні інструменти Кримської астрофізичної обсерваторії, експериментальна база дослідно-випробувального полігону НДПКІ «Молнія» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», колекція морських та корисних для екологічної біотехнології штамів мікроорганізмів Одеського національного університету ім. 1.1. Мечникова, фонд рукописних, стародрукованих та рідкісних книг наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, археолого-етнографічні колекції Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та інші.
Заходи зі зберігання та забезпечення належного функціонування наукових об’єктів національного надбання здійснюються за рахунок як бюджетного фінансування за відповідною бюджетною програмою, так і власних коштів (спеціальний фонд) відповідальних установ. Загальні обсяги такого фінансування об’єктів національного надбання МОНмолодьспорту у 2012 році склали 1 912,5 тис. гривень.
Результати здійснених заходів зі збереження та забезпечення належного функціонування наукових об’єктів національного надбання дозволили:
- запобігти руйнації та занепаду багатьох унікальних установок та обладнання, наукових колекцій та фондів; забезпечити їх нормальну експлуатацію;
- забезпечити повноцінне використання наукових об’єктів, що становлять національне надбання, при проведенні фундаментальних та прикладних досліджень науковими установами, вищими навчальними закладами та у навчальному процесі;
долучитися до міжнародного науково-технічного співробітництва.
Моніторинг стану збереження та належного функціонування наукових об’єктів, які внесені до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання, проводиться на основі опрацювання річних звітів установ — власників наукових об’єктів.
Аналіз зазначених матеріалів показує, що існуюча інституція національного надбання в цілому позитивно впливає на стан та функціонування наукових об’єктів.
По-перше, переважна частина відповідальних установ — власників наукових об’єктів в повному обсязі отримала кошти на фінансування цих об’єктів, тобто держава практично виконує свої зобов’язання перед головними розпорядниками бюджетних коштів з фінансування наукових об’єктів, що становлять національне надбання.
По-друге, за рахунок виділених коштів на підтримку об’єктів в цілому вдається запобігти руйнації та занепаду наукових колекцій, фондів, пам’яток природи та інше.
По-третє, багатьом власникам об’єктів вдається провести поточний ремонт приміщень, де знаходяться унікальні установки та обладнання, а також їх модернізацію та поточний ремонт.
По-четверте, вдається своєчасно здійснювати поточну оплату паливно-енергетичних ресурсів, що дає змогу забезпечити нормальне функціонування об’єктів, що становлять національне надбання.
Серед головних проблем, які заважають проведенню заходів щодо належного функціонування та збереження наукових об’єктів, що становлять національне надбання, варто зазначити такі:
- Мінфіном не виділяються у достатньому обсязі кошти на капітальні видатки (тобто на капітальний ремонт приміщень, де знаходяться об’єкти, придбання необхідного устаткування та обладнання), а у випадку їх надходження, заважають складні та довготривалі тендерні процедури, від яких було б доцільно звільнити ці об’єкти;
- не всі головні розпорядники бюджетних коштів, які фінансують об’єкти національного надбання, виконали свої зобов’язання, які самі ж собі і планували;
- неможливість отримання запланованого обсягу послуг по тепло- та електропостачанню через зміну протягом року вартості 1 Гкал та 1 кВт*г, витратних матеріалів (зокрема хімічних реактивів, рідких холодоагентів: гелій подорожчав на 60 %, азот — на 50 % за рік) під час реалізації затверджених планів заходів для підтримки та належного функціонування об’єктів національного надбання;
- припинено фінансування наукових об’єктів національного надбання, які в результаті адміністративної реформи опинилися або з новими головними розпорядниками бюджетних коштів, або зовсім без них. А саме: було розформовано Міністерство промислової політики, яке мало 3 об’єкти, та Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який мав 1 об’єкт;
- відсутнє цільове фінансове призначення для наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Міністерства надзвичайних ситуацій («Пожежно-випробувальний полігон» Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки, м. Київ), Міністерства оборони («Полігонний випробувальний комплекс» Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України (Автономна Республіка Крим, м. Феодосія), Державного комітету телебачення і радіомовлення («Повний і недоторканий фонд всіх видів випущених видань» Державного архіву друку Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (м. Київ);
- має місце посягання на землю та будівлі, де розташовані об’єкти національного надбання. Так наукові об’єкти «Дослідно-випробувальний полігон для матеріалообробки вибухом, утилізації боєприпасів та ракет» Науково-інженерного центру «Матеріалообробка вибухом» Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона та «Колекція цінних зразків озимої пшениці та кукурудзи -сорти, популяції, унікальні мутантні та рекомбінантні лінії, інбредні лінії» Інституту фізіології рослин і генетики, що перебувають у віданні Національної академії наук України, які розміщені в смт. Глеваха Васильківського району Київської області, перебувають у судовій тяганині. Незважаючи на позитивні кінцеві судові рішення щодо збереження цих об’єктів в належному стані, залишилися проблеми щодо використання цих земель.
Аналіз стану фінансування об’єктів, що становлять національне надбання, показує (рис. 8.1), що протягом 2010- 2012 років обсяг коштів, що виділялись на утримання одного об’єкта національного надбання, в Національній академії наук, Мінагрополітики та МОЗ збільшувався, а в МОНмолодьспорт — залишався незмінним. Середня вартість утримання за цей період одного об’єкга, що становить національне надбання, для HAH України складає 510 тис. гривень, для Мінафополітики — 180 тис. гривень; для МОНмолодьспорту — 60 тис. гривень; для МОЗ — 20 тис. гривень.
Рис. 8.1. Середній обсяг фінансування одного об’єкта, що становить національне надбання, за розпорядниками та роками (2010 — 2012 роки)
8.2. Щодо Державного реестру науковиж установ, яким надається підтримка держави
На цей час у Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, внесено 318 наукових установ (50 вищих навчальних закладів та 268 наукових установ).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» не передбачено витрат на адресну підтримку наукових установ, внесених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, останнім часом такі наукові установи втратили можливість користуватися пільгами, які доцільно було б відновити:
- звільнення від оподаткування операцій з продажу та безкоштовної передачі приладів, обладнання, матеріалів науковим установам та науковим організаціям, вищим навчальним закладам III — IV рівнів акредитації, внесеним до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, за умови використання їх виключно для власних потреб;
- звільнення від земельного податку вітчизняних закладів науки, що зумовлено необхідністю пріоритетної державної підтримки розвитку науки, як джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світоюї науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб;
- встановлення для неприбуткових наукових установ, внесених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, особливого порядку оподаткування, а саме визначення переліку наукових установ, які можуть бути включені до реєстру неприбуткових, та передбачити перелік доходів, які звільняються від оподаткування, у разі їх отримання відповідними неприбутковими установами.
Розділ 9. Підвищення статусу вченого та наукового працівника
Рівень науково-технічного потенціалу країни у значній мірі визначається його кадровою складовою. У зв’язку з цим, необхідно забезпечувати постійний та достатній приплив до наукової сфери талановитої молоді, без якої сталий розвиток вітчизняної науки і економічне зростання не можливе.
Молодь, зокрема наукова, досить мобільна частина суспільства. Необхідно створювати умови, щоб молодий науковець не шукав кращої долі в зарубіжних наукових центрах або взагалі в інших сферах діяльності. А для цього, як свідчить досвід, необхідні належні умови для реалізації його ідей на сучасному науковому обладнанні та забезпечення реальних перспектив отримання житла (власного чи службового). Для молоді важливо також бачити, що держава приділяє увагу науці, здійснює кроки, спрямовані на підвищення престижності професії вченого.
Слід зазначити, що держава не стоїть осторонь цієї проблеми. Зараз в Україні створена певна система адресної підтримки науковців, зокрема молодих. Так, за ініціативи HAH України та підтримки національних галузевих академій наук в нашій державі започатковані і продовжують розвиватися різноманітні форми цільової підтримки молодих учених та їх наукових досліджень, які представлені у формі грантів, стипендій, премій. Функціонує ця система на різних рівнях: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів державної влади. Національної академії наук України.
Для підтримки талановитих молодих науковців сьогодні в Україні присуджують: премії Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок, іменні стипендії Верховної Ради України студентам вищих навчальних закладів, гранти Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених, гранти Президента України докторам наук для здійснення наукових досліджень, щорічні гранти Президента України для обдарованої молоді, щорічні премії Президента України для молодих учених, премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України, стипендії Кабінету Міністрів України для молодих учених.
Таке багатопланове сприяння талановитій молоді — це інвестиції у наше майбутнє, воно може також стати тим вирішальним фактор, що дозволить студентству, яке визначатиметься з вибором майбутньої професії, обрати наукову діяльність.
Залучення молоді до наукової діяльності визначено одним із завдань Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2012-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 187, (див. підпункт 54.3).
За показниками результатів звітності вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації та наукових установ, що належать до сфери управління МОНмолодьспорту, протягом трьох останніх років прослідковується тенденція щодо збільшення талановитої молоді, яка після навчання залишається в університетах, зокрема це стосується і молодих учених до 35 років.
Статистичні показники за результатами звітності 2009-2011 років наведено у таблиці 9.1:
Таблиця 9.1.
Кількість молодих учених у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, усього осіб
2009
2010
2011
19810
20101
21906
У плані роботи МОНмолодьспорту питання заохочення, стимулювання та підтримки талановитої молоді в університетах є пріоритетним. Однією з вимог при проведенні фундаментальних досліджень, прикладних досліджень і розробок у вищих навчальних закладах є активне залучення студентів, аспірантів, докторантів до виконання в їх межах науково-дослідних робіт, зокрема, і з оплатою за кошти державного бюджету.
Не менш активно залучаються студенти, молоді вчені і до виконання госпдоговірних науково-дослідних робіт. Пунктом 2.9 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 16.03.2012 № 293 «Про підсумки звітної кампанії щодо результатів наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів та наукових установ за 2011 рік» визначено участь студентів у виконанні господарських договірних робіт щодо розроблення комерційних програмних продуктів на рівні 10 відсотків від складу колективу, який залучено до виконання роботи.
Виконання завдань та заходів Державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» на 2008-2017 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2007 р. № 1155, окремим пунктом передбачено виконання проектів наукових досліджень і розробок молодими вченими до 35 років.
За результатами наукових досліджень студенти, молоді вчені, які залучено до виконання науково-дослідних робіт, самостійно публікують наукові статті, виступають із доповідями на наукових конференціях, семінарах, олімпіадах тощо.
Статистичні показники за результатами звітності 2009-2011 років наведено у таблиці 9.2:
Таблиця 9.2
Показники
2009
2010
2011
Кількість студентів, які беруть участь у виконанні НЛ ІКР, усього осіб: 3 них:
248 325
260 528
293 554
- . оплатою із загального фонду бюджету
989
1 125
1 753
-. оплатою із спеціального фонду
978
1 123
1 466
Кількість учасників 2 туру олімпіад, усього осіб.
5 987
6 298
6 438
Кількість переможців 2 туру олімпіад усього, в тому числі:
1 018
1 122
1 372
- на міжнародних олімпіадах
155
198
205
Кількість студентів-учасників підсумкових конференцій Всеукраїнських конкурсів студентських НДР
4896
5897
6599
Кількість переможців Всеукраїнських конкурсів студентських НДР
978
1016
1696
Кількість опублікованих статей за участю студентів, усього: з них:
65248
80578
83665
- самостійно
40215
48457
50002
З метою заохочення та стимулювання талановитої молоді до наукової роботи найбільш активні учасники цього процесу на рівні університетів, місцевих органів державного управління нагороджуються дипломами, грамотами, грошовими преміями.
З метою вивчення питання щодо стану та перспектив професійної та економічної привабливості наукової сфери для молодих фахівців МОНмолодьспорту запропонувало провідним фахівцям університетів у галузі соціології провести дослідження існуючого стану професійної та економічної привабливості наукової сфери для молодих фахівців в Україні. Розроблено методологію дослідження механізму формування привабливості наукової діяльності для молодих людей з метою отримання наукових знань, які б стали підґрунтям для розробки ефективних рішень щодо реформування наукової галузі, зокрема, у сфері підготовки наукових кадрів.
Проведені дослідження щодо уявлення молоді про рівень престижу професії науковця, які дають змогу отримати знання не лише щодо поширеності певних уявлень стосовно престижу наукової діяльності серед молодих українців, але і пояснити те, у який спосіб відбулося їх формування.
Дослідження престижу професії вченого в українському суспільстві показали, що молодь дає достатньо високу оцінку рівню престижу наукової діяльності і ця оцінка є приблизно однаковою у представників різних соціо-демографічних категорій. Так, 60,8 % молодих людей наголошує на необхідності науки для суспільства та на неможливості його існування без науки.
Основною мотивацією вибору професії науковця молоді люди називають прагнення до пізнання нового (35,3 % опитаних) та реалізацію власних здібностей (33,4 % опитаних).
Однак бачення молоддю перспектив розвитку вітчизняної науки не є достатньо оптимістичним (в її подальший успішний розвиток вірить лише 13,1 % опитаних).
Протягом 2009-2013 років здійснювалися кроки щодо розвитку цільової системи підтримки науковців, зокрема такі:
- з 1 січня 2009 року втричі збільшено (до 900 гривень) розмір щомісячних стипендій Президента України для найбільш талановитих молодих учених, а також збільшено з 200 до 300 їх кількість; з 1 січня 2013 року розмір цієї стипендії був збільшений з фіксованої величини у 900 гривень до величини, яка складає 120 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб кожна (зараз це 1376,40 гривень);
- з 1 січня 2009 року збільшено розміри щорічних грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених: для докторів наук — до 90 тис. гривень; для докторантів — до 75 тис. гривень; для кандидатів наук -до 60 тис. гривень кожний;
- з 1 січня 2009 року збільшено до сорока кількість щорічних премій Президента України для молодих вчених та їх розмір до 20 тис. гривень;
- з 2009 року засновано 20 щорічних грантів Президента України для докторів наук (до 45 років) для здійснення наукових досліджень; розмір гранту -150 тис. гривень кожний;
- у 2012 році засновано гранти Кабінету Міністрів України колективам молодих учених для проведення прикладних наукових досліджень і науково-технічних розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки; розмір гранту — до 1 млн. гривень;
- у 2012 році засновано п’ять Премій Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій, яка стосується науковців усіх вікових категорій;
- у 2011 році збільшено у 1,5 рази розмір грантів HAH України для фінансування проектів НДР молодих учених HAH України;
- розмір стипендій HAH України для молодих учених збільшувався з 1 січня 2009 році (склав 720 гривень) та з 1 січня 2013 році до 90 % прожиткового мінімуму (зараз це 1032,3 гривень);
У 2012 році HAH України погодила, підготовлений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України проект Указу Президента України «Про внесення зміни до пункту З Положення про щорічну премію Президента України для молодих вчених», яким планується збільшення розміру щорічних Премій Президента України для молодих вчених до 40 тис. гривень кожна.
Слід зазначити, що відповідно до норми статті 23 Закону України «Про наукову і наукову технічну діяльність» оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників.
Обсяги фінансування на рік на одного працівника, зайнятого науковою та науково-технічною діяльністю, за період 2007 — 2011 років в МОЗ, МОНмолодьспорту, Мінагрополітики, HAH України, НАМН України та НААН України, наведені на рис. 9.1.
Сьогодні нагального вирішення потребують питання щодо:
забезпечення житлом молодих учених вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації та наукових установ, що дозволить зменшити витік талановитих молодих науковців за кордон;
оновлення застарілої матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів та наукових установ, що дозволить молодим науковцям втілювати свої наукові ідеї в життя на місцях, а не від’їжджати за кордон для того, щоб провести відповідне дослідження на сучасному новітньому наукоємному обладнанні;
збільшення обсягу фінансування на науїсу та удосконалення механізму оплати праці науковцям, зокрема щодо оплати відряджень науковців, в тому числі молодих учених та студентів, для участі в наукових конференціях, семінарах, олімпіадах тощо;
збільшення розміру та кількості премій Президента України для молодих учених, стипендій Кабінету Міністрів України для молодих учених;
приведення розміру оплати праці науковців у відповідальність із результативністю їх наукової діяльності за реальним внеском у розвиток національної економіки. При цьому доцільно застосовувати такі критерії:
- презентовані та прийняті на державному/галузевому рівні програми, теорії;
- методичні рекомендації, методики; навчальні посібники, підручники;
- отримані патенти;
- публікації в науковометричних виданнях;
- кількість посилань у науковометричних базах;
- участь у круглих столах і т.д., які презентовані у засобах масової інформації;
- кількість інтерв’ю у засобах масової інформації.
Рис. 9.1. Обсяг фінансування на рік на одного працівника, зайнятого науковою та науково-технічною діяльністю, у розрізі деяких міністерств та академій, тис. грн.
Додаток 2 до листа МОНмолодьспорту
Пропозиції до проекту рекомендацій Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти за результатами слухань з питання «Про стан та законодавче забезпечення фінансування наукової і науково-технічної діяльності»
Рекомендувати Кабінетові Міністрів України:
1. Доручити МОНмолодьспорту разом з Держінформнауки та Міністерством фінансів при формуванні проекту Державного бюджету України на 2014 рік та наступні роки передбачати цільові видатки форсайтні дослідження науково-технологічного розвитку.
2. Доручити Міндоходів опрацювати разом з Держінформнауки питання щодо можливості запровадження додаткового податкового стимулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності.
3. Доручити Держстату доповнити перелік показників, що використовується у державній статистичній звітності за формами №1-наука (квартальна) та №3-наука (річна) показником «Кількість створеної науково-технічної продукції».
4. Доручити Мінфіну при визначенні обсягів видатків, що спрямовуються на наукову сферу, під час формування проекту Закону України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік надавати перевагу програмно-цільовому фінансуванню науки та поступовому збільшенню його частки у загальному обсязі бюджетного фінансування.
У видатках державного бюджету передбачати виділення капітальних та поточних видатків, спрямованих на розвиток матеріально-технічної бази наукової діяльності та стовідсоткове фінансування оплати праці працівників наукових установ, організацій, підприємств та навчальних закладів згідно з законодавством.
5. Доручити Мінфіну разом з Міндоходів, МОНмолодьспорту, Держінформнауки та HAH України з метою запровадження податкових стимулів залучення підприємств до фінансування науково-технічної діяльності внести зміни до Податкового кодексу України, зокрема:
доповнити статтю 153 Податкового кодексу України наступними підпунктами:
«153.16. Підприємства, що здійснюють фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що проводяться науковими установами та вищими навчальними закладами III-IV рівнів акредитації, а також, що проводяться безпосередньо самими підприємствами, мають право включати зазначені витрати у склад витрат звітного (податкового) періоду, в якому завершені такі роботи (окремі етапи робіт) у розмірі фактичних витрат з застосуванням коефіцієнту 1,5.
Застосування коефіцієнту 1,5 здійснюється під час державної реєстрації вказаних робіт у встановленому законодавством порядку.
153.17. Податок на прибуток малих та середніх підприємств від реалізації нової продукції відповідно до пріоритетних напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності встановлюється у розмірі 50 відсотків від ставки податку на прибуток підприємств на строк двох років після року освоєння її виробництва.
Податок на прибуток новостворених малих та середніх підприємств від реалізації нової продукції відповідно до пріоритетних напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності встановлюється у розмірі нульової ставки податку протягом двох років наступних за роком створення підприємства та у розмірі 50 відсотків протягом наступних трьох років.
Визнання продукції новою здійснюється уповноваженим органом у сфері наукової та науково-технічної діяльності у встановленому порядку.
153.18. Податок на прибуток підприємств (конструкторсько-технологічні організації, дослідні заводи і виробництва), що входять до науково-технічного комплексу, створеного на базі науково-дослідного інституту, від реалізації дослідних партій продукції та проведення дослідно-конструкторських та конструкторсько-технологічних робіт встановлюється у розмірі 50 відсотків від ставки податку для підприємств.
Прибуток, одержаний підприємствами та організаціями зазначеними у частині другій цього пункту від реалізації дослідних партій нової продукції не підлягає оподаткуванню протягом 2 років після освоєння їх виробництва.»;
доповнити статтю 197 Податкового кодексу України новим підпунктом такого змісту:
«197.16.3. Звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України наукових приладів, обладнання, запасних частин і витратних матеріалів для них, реактивів, зразків для забезпечення власної наукової та науково-технічної діяльності наукових установ та вищих навчальних закладів та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні.».
6. Доручити державним замовникам державних цільових наукових та науково-технічних програм забезпечити внесення змін до програм в частині уточнення обсягів їх фінансування та інших показників виконання завдань та заходів з урахуванням реальних можливостей державного бюджету, а також фактичного фінансування та виконання програм у попередніх роках їх реалізації.
7. Головним розпорядникам бюджетних коштів наукових бюджетних програм забезпечувати:
- першочергове спрямування бюджетних видатків на потреби виконання досліджень і розробок, що мають високий ступінь готовності та спрямовані на практичне впровадження результатів у галузі економіки;
- проведення на постійній основі моніторингу реальної потреби суспільства та держави (зокрема, промислових підприємств) для пошуку та підтвердження наявності конкретних споживачів продукції, яка створюватиметься в рамках виконання наукових досліджень та розробок.
8. Головним розпорядникам бюджетних коштів при підготовці пропозицій опрацювати питання:
1) щодо внесення змін до законодавства України стосовно:
- щорічного затвердження у державному замовленні у сфері наукової і науково-технічної діяльності окремим розділом обсягу коштів, які спрямовуватимуться на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності;
- визначення на законодавчому рівні структури видатків державного бюджету, які передбачаються на виконання фундаментальних досліджень, прикладних розробок, виконання державних профам;
- запровадження чіткого обліку науково-технічних робіт та їх результатів на рівні виконавців і головних розпорядників бюджетних коштів;
- визначення механізму оцінки (використання) результатів наукового дослідження та ступеню готовності їх до впровадження;
- розроблення методики впровадження кількісного та якісного визначення результатів наукового дослідження;
- першочергового спрямовування коштів на фінансування доведення розробок високого ступеня технологічної готовності до впровадження на вітчизняних підприємствах;
- внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», передбачивши визначення статусу та джерел фінансування галузевої науки, та викладення абзацу дев’ятого статті 24 у такій редакції:
«Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:
- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації за рахунок коштів державного бюджету;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації — за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом»;
2) щодо проведення структурних реформ в науковій сфері стосовно:
проведення головними розпорядниками бюджетних коштів інвентаризації та визначення пріоритетних державних (цільових) програм у галузі науки з метою концентрації ресурсів бюджету на здійснення першочергових заходів;
- оптимізації мережі наукових установ та їх укрупнення на основі об’єктивних критеріїв оцінювання результативності їх науково-технічної діяльності з урахуванням наукового потенціалу галузевої науки, зокрема, шляхом створення навчально-науково-виробничих комплексів «вищий навчальний заклад — науково-дослідний інститут»;
- надання науковим установам більшої економічної самостійності;
- розширення переліку платних послуг, які можуть надаватись науковими установами, з метою раціонального поєднання і ефективного використання наявної матеріально-технічної бази та раціонального поєднання можливостей;
3) щодо підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів стосовно:
- пріоритетного спрямування бюджетних коштів на виконання на конкурсних засадах державних цільових наукових, науково-технічних програм, державного замовлення у сфері науки;
запровадження механізму ефективного розподілу бюджетного фінансування наукових досліджень за основними етапами наукового процесу, нарощування частки бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування завершальних етапів наукового процесу, прикладних наукових досліджень та науково-технічних розробок;
- збільшення доходів за рахунок оптимізації умов оренди приміщень, інших основних фондів, надання платних послуг;
- концентрації вивільнених та залучених коштів на поліпшенні матеріально-технічного забезпечення наукових установ;
- недопущення неефективного використання бюджетних коштів.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Subscribe without commenting