Анализ акта 171212

Аналіз розпорядження Кабінету Міністрів України
від 17.12.12 №1077-р
«Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування системи фінансування та управління науковою і науково-технічною діяльністю на період до 2017 року»

 Розпорядження Кабінету Міністрів від 17.12.12 №1077-р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції реформування системи фінансування та управління науковою і науково-технічною діяльністю на період до 2017 року» видане на розпорядження КМУ від 08.10.12 №780-р «Про схвалення Концепції реформування системи фінансування та управління науковою і науково-технічною діяльністю». Цей акт спрямований на удосконалення фінансової підсистеми державного управління у сфері науково-технологічної діяльності як одного із основних методів здійснення державного регулювання, а також на модифікацію системи державного управління у цій сфері взагалі.

На основі аналізу текстуальної частини окремих заходів цього акту Кабміну, можна зробити такі висновки та припущення.

 ПЛАН 
заходів щодо реалізації Концепції реформування системи фінансування та управління науковою і науково-технічною діяльністю на період до 2017 року (станом на 08.02.2013)

1. Запровадити інструмент державної грантової підтримки на конкурсній основі прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, спрямованих на розроблення перспективних новітніх технологій, високотехнологічної продукції та розв’язання системних науково-технічних проблем.

МОНмолодьспорт, Держінформнауки,
Мінфін, Мінекономрозвитку,
інші заінтересовані центральні органи
виконавчої влади,
Національна академія наук,
національні галузеві академії наук

2013-2014 роки.

Грантом є гроші, які виділяються урядом, державною чи недержавною установою задля досягнення певної мети, або заявлених цілей.
Розроблення перспективних новітніх технологій, високотехнологічної продукції та розв’язання системних науково-технічних проблем є процесом, а не цілями. Тому, такою невідповідністю, фактично, декларуються наміри марнотратства та, ймовірно, дискредитації грантової форми підтримки науки в Україні. Схожі речі вже відбулись із реалізацією принципу програмно-цільового фінансування наукових досліджень і розробок. Коли поняття програмно-цільове фінансування проектів було підмінене схожим за написанням програмно-цільове управління. Основні відмінності між цими двома дефініціями стосовно сфери державного управління і регулювання науково-технологічної діяльності такі:
Програмно-цільове фінансування означає фінансування наукових програм, складених (сформованих) на виконання соціально-економічних завдань (цілей), які забезпечуються системою державного управління у сфері науково-технологічної діяльності в країні.
Програмно-цільове управління (програмно-цільовий підхід прийняття державно-управлінських рішень) є одним із методів стратегічного планування, спрямованого на підвищення ефективності та результативності ланки публічного управління.
Тому, коли у нас, в Україні, нарешті з’явиться стратегічне планування в державному управлінні науковою сферою, то повідомте мене, будь ласка. Якщо я не здогадаюсь про це раніше…
Грантове фінансування є одним із основних механізмів державної підтримки (бюджетного фінансування) науково-технологічної діяльності. Грантове фінансування може розглядатись також як один із інструментів реалізації фінансової політики. Тому, незрозуміло, що означає дефініція «інструмент державної грантової підтримки».
Змішування грантового фінансування прикладних досліджень і експериментальних розробок в єдиному фінансовому «інструменті» є так само неправильним, як і застосування єдиних підходів до фінансування фундаментальних досліджень та інших видів науково-технологічної діяльності.
Термін, протягом якого має бути створений такий «інструмент», свідчить по те, що справжнє фінансування може розпочатись лише з 2015 року (у кращому випадку), та й не при цьому Урядові. Що також додає сумнівів у реальності виконання цього заходу.

2. Удосконалити Порядок формування і виконання замовлення на проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1084 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 34, ст. 2252; 2011 р., № 87, ст. 3173), зокрема в частині розмежування процедури для наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що проводяться в рамках провадження основної діяльності бюджетних наукових установ, та тих, що проводяться на основі конкурсного відбору, забезпечивши:

першочергове спрямування коштів державного бюджету на проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що мають високу ступінь готовності, спрямовані на практичне впровадження результатів у галузях економіки та супроводжуються документами, що підтверджують наявність споживачів продукції, яка створюється.

МОНмолодьспорт, Держінформнауки,
Мінфін, Мінекономрозвитку,
Національна академія наук,
національні галузеві академії наук

2013 рік

Дивний пункт, оскільки чинним Положенням про Держінформнауки регламентується процедура «формування та виконання державного замовлення» на науково-технічну продукцію, що є частиною державного механізму програмно-цільового фінансування науково-технологічної діяльності. Власне, наукові дослідження і науково-технічні (експериментальних) розробок, які здійснюються в рамках провадження основної діяльності бюджетних наукових установ, згідно основного закона про науку, відносяться до базового бюджетного фінансування. А це означає необхідність проведення змін на рівні законодавства, не як нормативного акту Уряду.
До того ж, не визначений механізм «першочерговості» та критерії його реалізації, а саме:
частка «першочергових» коштів у загальному обсягові наукових видатків,
часові межі їх виділення,
контроль за їх ефективним розподілом,
економічна доцільність виділення цільових коштів (досвід із «хьюндаями» нічого не вартий?)
Можливо, це стосується необхідності зміни описової частини мети пріоритетності (п.11 Положення про Держінформнауки), що нині містить — «забезпечить   зменшення залежності від імпорту,  сприятиме ресурсо-  та  енергозбереженню, підвищенню продуктивності праці» на іншу, — «що мають високу ступінь готовності, спрямовані на практичне впровадження результатів у галузях економіки та супроводжуються документами…»? Проте, Положення про Держінформнауки затверджується Указом Президента України, тому й зміни до нього вимагають відповідних процесуальних дій…
Стосовно удосконалення процедури виділення коштів за державним замовленням для установ, що належать до сфери управління головного розпорядника бюджетних коштів (підвідомчі організації), то це завершиться внесенням пару-тройки приписів до чинної постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1084. Що має забезпечити  рознесення казначейських рахунків наукових організацій, які фінансуються із держбюджету на дві частини: такий, що забезпечує базове фінансування та програмно-цільове (держзамовлення).
Та, чи не станеться так, буде два державні рахунки, дві бухгалтерії, подвійне фінансування одних й тих самих досліджень і розробок?..
Новація цього заходу полягає у тому, що можливий виконавець держзамовлення має забезпечувати себе надійними партнерами у бізнесі (супроводження документами, що підтверджують наявність споживачів продукції, яка створюється).
Залишаючи поза увагою власне адміністративно-директивний (не ринковий) підхід у розв’язанні проблеми впровадження вітчизняних наукових розробок, зауважимо ще про таке. Одним пунктом намагаються вирішити багаторічну проблему трансферу створених наукових продуктів, отриманих за рахунок держбюджету, суб’єктам господарювання (соціально-економічної діяльності) шляхом інтегрування у систему трансферу виконавців державного замовлення. Проте така процедура конвертації наукових продуктів у суспільному коловороті працює органічно у середині корпорацій, чиї наукові підрозділи (інститути) можуть виконувати певні державні замовлення, за державний кошт.
Ризики запровадження такої «новації» пункту досить суттєві: від корупційних замовлень «своїм» науковим організаціям до «стимулювання» коштами у майбутніх замовленнях на користь неконкурентного трансферу технологій певним олігархічним структурам.
Ймовірно, що виконання цього пункту буде напівформальним, а саме відбудеться регламентація розподілу державних коштів бюджетним науковим організаціям, що виділяються шляхом базового фінансування та за державним замовленням. Можливо, це додасть трішки диверсифікації джерел фінансування науковим організаціям та збільшенню впровадження готових наукових розробок, що були зроблені у минулому.

вільний доступ головних розпорядників коштів державного бюджету до бази даних результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та її обов’язкове використання ними під час визначення тематики наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок.

Держінформнауки, МОНмолодьспорт, 
Мінекономрозвитку

2016 рік

 Якщо подивитись на рік виконання, 2016, то знімається дуже багато запитань. Проте питання вільного доступу головних розпорядників коштів державного бюджету до бази даних наукових результатів є не риторичним. Дані про всі наукові проекти за державний кошт, які виконувались з початку цього століття й тривають нині, зберігаються у головній науковій установі системи науково-технічної інформації – Українському інституті науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ), який перебуває під орудою (у сфері управління) Держінформнауки. Згідно положення про УкрІНТЕІ, він надає некомерційний доступ (безкоштовно) до бази даних науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій України всім державним органам (тим більш, головним розпорядникам бюджетних коштів). Реєстрація всіх досліджень і розробок, які, хоча б частково, виконувались за рахунок державних коштів є обов’язковою згідно зі ст.11 закону про науково-технічну інформацію. Можливо, йде мова про внутрішньо корпоративний конфлікт між керівництвом Держінформнауки та іншими центральними органами виконавчої влади за право цілодобового доступу до інформації? Чи, потрібно було записати пункт, на виконання якого не потрібно стільки часу?
Ні до чого особливого не зобов’язує – пункт бюрократичного виконання!

3. Опрацювати питання щодо формування державного замовлення на розроблення новітніх технологій у сфері науки і техніки та забезпечення розвитку матеріально-технічної бази науки на два роки з урахуванням прогнозних показників державного бюджету.

Держінформнауки, 
Мінекономрозвитку, Мінфін

2013 рік

Оптимістичний пункт, який свідчить про можливість переходу на середньострокове планування витрат на дослідження і розробки та, відповідно, про наближення до реальних термінів впровадження наукових розробок. Проте, «опрацювати питання» ще не обіцяє розроблення власне механізму дворічного фінансування новітніх технологій, принаймні до кінця поточного року.

4. Забезпечити активізацію співпраці між науковими установами академічного сектору та вищими навчальними закладами у сфері наукової і науково-технічної діяльності та підготовки наукових кадрів.

МОНмолодьспорт, Держінформнауки, 
Національна академія наук, 
національні галузеві академії наук

Постійно

Існує багато варіантів розв’язання цієї, навіть не нагальної, а застарілої проблеми сучасного гальмування науково-технологічного розвитку в Україні. Проте кожного разу обирається один, консервативний варіант, який ще можна назвати компромісом – оскільки від нього ніхто не виграє, а програємо ми всі. Ми – дослідники (науковці, вчені), які шукаємо кращої наукової долі деінде, в тому числі за кордоном.
Фундаментальними проблемами (на рівні істини для сучасних державних управлінців) є усвідомлення двох фактів: академія наук займається наукою, а вищі навчальні заклади – викладають та підробляють на тому, що їм перепадає із наукової скарбниці. Все начебто просто, і начебто всіх влаштовує. І ніякі аргументи про те, що науку просуває талановита молодь, не сприймаються в академічних колах. Та, найголовніше, немає пророка серед державних управлінців вищого ґатунку та розуміння серед академічного бомонду стосовно перспектив не розвитку, а існування державних академій наук у сучасному світі.
Як приклад, наведу уривок із публічно доступного наказу НАН України від 12.01.12 №5а «Про затвердження Плану діяльності НАН України на 2012 рік» (станом на 08.02.2013): «Британсько-американська модель, при якій фундаментальні наукові дослідження зосереджені в основному в університетах, не підходить для України, оскільки тут історично склалась академічна модель наукових досліджень… Практично всі вчені, що працюють у вищій школі одностайні – займатися наукою там значно важче, ніж в академічному інституті.«
На мою думку, оскільки терміном виконання визначено «постійний«, то, у кращому випадку, проведуть ще одну спільну колегію МОНмолодьспорт та НАН України, як це вже було у минулому. На цій колегії створять (чи реанімують) спільну комісію на кшталт Комісії з питань інтеграції науки та освіти зразка 2006 року, яка запропонує легалізувати (підняти на вищій рівень) вже досягнуті домовленості між певними академічними інститутами та певними національними університетами, у тому числі в обмін на взаємні поступки: у висуванні у член-кореспонденти викладачів-професорів вищих навчальних закладів (чи не тих, в яких найважче займатись наукою?)

5. Передбачити у власних нормативно-правових актах з питань щодо проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок вимоги щодо обов’язкового надання виконавцем робіт замовникові підтвердження стосовно здійснення державної реєстрації науково-дослідної чи дослідно-конструкторської роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1992 р. № 162 “Про державну реєстрацію науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій” (ЗП України, 1992 р., № 4, ст. 100).

Центральні органи виконавчої влади, 
Національна академія наук, 
національні галузеві академії наук

2013 рік

Пункт уніфікації нормативно-правових актів державних органів влади та державних наукових корпорацій (визначення від НАНУ) стосовно обов’язкової реєстрації наукових проектів майже збігається за суттю із частиною 2 пункту 2 цього розпорядження. Нічого видатного для розвитку системи державного фінансування наукою не передбачається, оскільки такі дії вже передбачені постановою Кабміну «піст-совєцької» ери (31.03.1992 №162), а саме «запровадити з 1 квітня 1992 обов’язкову щорічну державну реєстрацію відкритих (несекретних) науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій«.
Зважаючи на те, що в Україні можуть (!) проводитись й корпоративні (бізнесові) дослідження і розробки, а також виконуються наукові проекти за іноземні гранти, то цим пунктом зобов’язують (нагадують тим, хто хотів просто використати власний інтелектуальний доробок) про те, що існує державна система науково-технічної інформації на чолі з УкрІНТЕІ. А УкрІНТЕІ повинен володіти всією інформацією про будь-які наукові забаганки. Бо, інакше, наукові роботи, які проводяться без держреєстрації, стають поза законом…

6. Вжити заходів до удосконалення методів оцінювання наукової діяльності та активності наукових працівників щодо опублікування наукових праць з метою запровадження з 2016 року системи наукометричного оцінювання.

МОНмолодьспорт, Держінформнауки, 
Національна академія наук, 
національні галузеві академії наук

2013-2015 роки

 Цей пункт може висуватись на номінацію «бюрократичної перлини», оскільки «вжити заходів до удосконалення методів оцінювання…» замість розробити (створити) та упровадити систему оцінювання, не стимулює до створення завершеного продукту. До того ж, протягом 3 років? Суто бюрократичний підхід, який ні до чого не зобов’язує. Наскільки я розумію, мова йде про запровадження Національного реєстру цитування наукових публікацій, на кшталт РІНЦ, Scopus та інших. Тоді, цілком реально було би взяти за основу методику цитування наукових публікацій, яка є більш-менш уніфікованою та (найголовніше!) апробованою у світовій науці та застосувати її до українських реалій. А для безпосереднього моніторингу необхідно уфундувати окремий інститут інформації, який буде займатись цим на комерційній основі. А це вже – не прерогатива влади. Її завдання – створювати умови (нормативно-правові) для функціонування такої системи, а не вживати заходів…
Щодо першої частини цього заходу, відносно оцінювання наукової діяльності, необхідно зауважити, що розроблення наукової методології, чи методів, перебувають поза компетенції державних органів влади (відповідальний – МОНмолодьспорт). Найбільш розповсюдженим способом оцінювання національної наукової діяльності на сьогодні є наукові доповіді, які щорічно готуються науковими експертами під орудою чи на замовлення авторитетних наукових установ України – Національним інститутом стратегічних досліджень при Президентові України, ЦДПІН імені Г.М.Доброва НАН України. Якщо ж мова йде про нормативну методику оцінювання наукової діяльності людей, які перебувають на штатних посадах наукових працівників у державних наукових інституціях, то… Як говориться, no comments. Фактично це означатиме намагання чиновників від науки скласти додатковий перелік умов до кодексу «будівельника» вітчизняної науки, на додаток до централізованих атестувань, акредитацій, «таємної» експертизи наукових дисертацій вже після їх прийняття на легальних наукових радах і т.і.

7. Розробити національний стандарт та методику проведення патентно-кон’юнктурних досліджень.

Національна академія наук, 
Держінформнауки, Мінекономрозвитку

2014 рік

Коректний, спеціалізований пункт, гідний знаходження у розпорядчому акті Кабінету Міністрів. Наголосом державних заходів є розроблення національного стандарту, який повинен бути гармонізований із міжнародним стандартом, інакше не можна буде досягти коректних порівнянь патентної інформації.
Виходячи із того, що державні органи влади є співвиконавцями цього заходу (відповідальний – НАН України) та терміну виконання, мова йде про вже готову наукову розробку від академічних науковців, яка  протягом 1-2 років буде «визрівати» у високих державних кабінетах.

8. Вжити заходів до запровадження механізму участі державних, у тому числі бюджетних, наукових установ в утворенні господарських товариств шляхом внесення до статутного капіталу товариств об’єктів права інтелектуальної власності, що належать таким установам.

МОНмолодьспорт, Мінекономрозвитку, 
Мінфін, Держінформнауки, 
Національна академія наук, 
національні галузеві академії наук.

2015 рік

 Цікавий напрям комерціалізації готових наукових продуктів, спрямований на реалізацію принципу ДПП (державно-приватного партнерства) у сфері науки і технологій. Можна сказати, що цей захід є відображенням світогляду нинішнього керівного складу Держінформнауки. Але чому, у порушення фундаментального принципу паритетності, цей захід стосується лише для державних наукових організацій, не для всіх суб’єктів науково-технологічної діяльності?
Спрямування державно-управлінських дій на утворення господарських товариств, за сучасних економічних умов фактично означає намір стимулювати середній та великий інноваційний бізнес, оминаючи малий, найбільш інноваційно сприятливий. Що одразу наштовхує на аналогії із спогадів про наслідки кооперативного руха пізнього СРСР, якими стали утворення, а для когось і нагромадження первісного капіталу.
Ризиками у виконанні цього заходу буде також відчуження ринково привабливих, новітніх технологій та зосередження комерційних напрямів діяльності державних наукових інституцій керівництвом цих закладів. Вбачається спроба легалізувати патентно привабливі розробки не шляхом створення нових чи активізації діючих наукових (технологічних) парків, а через незрозумілі, з точку зору ринкової життєздатності, господарські структури. Нагадує вигадку велосипеду.
Термін виконання, 2015 рік говорить сам за себе – виконувати цей захід може не знадобитись.

9. Удосконалити податкове законодавство у частині оподаткування операцій з проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок грантів міжнародних організацій, у тому числі операцій із ввезення на територію України безоплатно наданого наукового обладнання, а також у частині обкладення податком на додану вартість робіт з проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету.

МОНмолодьспорт, Мінфін, 
Мінекономрозвитку, Мін’юст, 
Міністерство доходів і зборів, 
Держінформнауки, 
Національна академія наук, 
національні галузеві академії наук.

До 2017 року.

Рішення, що має бути політичним, знов ж таки повертаються в адміністративні нетрі.
Цей захід є найбільш неприйнятним бюрократичним середовищем, особливо Мінфіном та Міністерством «поборів», бо є дійсно заходом стимулювання наукової діяльності в країні. Цей державний захід, який з деякими варіаціями переходить із року в рік, від одного складу керівництва органу державного управління наукою, до іншого.
Одним із перших ініціаторів серед державних управлінців вищого гатунку щодо приведення вітчизняного податкового законодавства у науковій сфері до міжнародних стандартів був академік Яцків Я.С., ще у 2000 році, коли очолював наукову частину Міністерства освіти і науки. Його послідовне, активне відстоювання невід’ємного права українських вчених на вільне отримання іноземних грантів пов’язане також з тим, що згідно договорів про гранти (нещодавно стало нормою у чинному законодавстві), саме грантодавець визначає структуру розподілу коштів гранту,а також те, що грант, як правило, не обкладається податками. Таке визначення гранту пов’язане із тим, що грант виступає благодійним (тобто соціальним) внеском від іноземного платника податків… А подвійне обкладення податками, знов ж таки й у чинному законодавстві, має бути виключено.
Тому, вважаю, що цей захід більше розповсюджується на вже вкотре намагання переконати вітчизняних митарів у доцільності суто державної справи – у праві займатись сучасною наукою, що передбачає інтенсивний обіг наукового капіталу. Та все частіше – іноземного походження.
Проте термін виконання цього новаційного завдання майже не залишає сумнівів щодо його  практичних результатів (див. Закон затримки Паркінсона).

10. Вжити заходів до стимулювання розвитку недержавного сектору науки, зокрема діяльності спеціалізованих недержавних (корпоративних) фондів грантової підтримки наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок.

МОНмолодьспорт, Держінформнауки,
Мінекономрозвитку,
Національна академія наук,
національні галузеві академії наук.

До 2017 року.

Пункт, логічно пов’язаний із попереднім, про що свідчать й терміни виконання.
Відомими і багато разів переписаними економістами від науки у своїх монографіях є перелік податкових пільг для організацій, які вирішили зайнятись чи активізуватись у сфері науково-технологічної та інноваційної діяльності у різних країнах світу. Прикладів податкового стимулювання, а, найголовніше, досягнутого ефекту у соціально-економічному розвитку тієї чи іншої країни стільки, що ними можна обклеїти всю стелю кабінету Прем’єр-міністра, чи, навіть, Президента.
Тому, вважаю, що основний корінь зла криється не у terra incognito розкриття (переписування) напрямів стимулювання, а у впертій незацікавлености влади підтримувати розвиток власної науки, у власній країні. Бо, домінантною є думка про те, що все, що дає щорічний прибуток менш ніж банківський сектор України – не гідний пильної уваги.
Якщо ж перейти до реалій, то жодного вітчизняного недержавного (корпоративного) фонду грантової підтримки досліджень і розробок в Україні, нині не існує! Та й не може існувати, хоча би тому, що власних «бізнес-ангелів» Україна не виростила, а ті, хто знається на підкилимовій звитязі (академіки на кшталт Литвин, член-кор. на кшталт Азаров, чи-то професори на кшталт…) такими по суті не є, та й не були ніколи. А всі свої статки заробили не завдяки, а всупереч науці. Так, дійсно, якщо збережеться й розвинеться у владі нинішнє молоде породілля, то буде утворений зразковий недержавний фонд у сфері… нанотехнологій, на кшталт Роснано. І буде такий фонд фінансувати новітні розробки, які силоміць зареєструє у власників бізнесу в УкрІНТЕІ, та, замість банків, буде надавати кредити державним комерційним установам.

11. Під час складання проекту Державного бюджету України на 2014 рік та наступні роки передбачити видатки загального фонду державного бюджету на проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у рамках виконання державних наукових і науково-технічних програм, державного замовлення на розроблення новітніх технологій з урахуванням їх поетапного збільшення з наданням обґрунтування потреби у видатках на зазначені цілі.

Центральні органи виконавчої влади,
Національна академія наук,
національні галузеві академії наук.

Щороку.

Пункт, яким начебто передбачаються чергові зміни у бюджетній класифікації наукових видатків, з можливим додаванням у бюджетному коді 0150 – Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері державного управління, окремого напряму «…проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у рамках виконання державних наукових і науково-технічних програм, державного замовлення на розроблення новітніх технологій«. Фактично, назва цього напряму змінювалась постійно, хоча особливих преференцій поки що це не додало.
Так, для Держінформнауки (МОН), у 2006 році цей напрям бюджетного фінансування складався із двох частин: «Державні науково-технічні програми  та наукові частини державних цільових програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки» та «Розробки найважливіших новітніх технологій науковими установами«. Загальний обсяг фінансування складав 0,6% від усіх видатків на науку за рахунок загального фонду державного бюджету. Протягом 2007-2010 років існував один напрям бюджетних видатків «Наукові та науково-технічні розробки за державними цільовими програмами і державними замовленнями«, а обсяги його фінансування складали 0,58% (2007), 0,40% (2008), 0,67% (2009) та 1,04% (2010). У 2011 році відбулась чергова модифікація назви напряму «Державне замовлення на наукові та науково-технічні розробки та державні цільові програми» з обсягом фінансування 1,48% від усіх видатків на науку за рахунок загального фонду державного бюджету. Нарешті, у 2012-2013 роках у Державному бюджеті за Держінформнауки був закріплений такий напрям «Дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами та державним замовленням» з обсягами фінансування у 1,60% та 2,23% у 2012 та 2013 роках, відповідно.
Начебто, є певний прогрес у частці фінансування за програмно-цільовим методом для Держінформнауки за останні 8 років. І тому стосується цей державний захід більше до інших центральних органів виконавчої влади та національних академій наук, проте є певні сумніви у практичній ефективності реалізації таких управлінських дій.
Так, у 2011 році наказом Мінфіну від 19.09.2011 №1167 «Про затвердження Змін до бюджетної класифікації» було виключено бюджетний код 0140 – Фундаментальні дослідження, натомість були внесені зміни до назв інших бюджетних кодів наукових видатків, — замість «Дослідження і розробки…» упроваджено «Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки…«. Тим самим було здійснене розмиття сутності видатків на дослідження і розробки у соціально-економічних сферах та ускладене проведення публічного детального аналізу за основними видами фінансування наукової, науково-технічної діяльності, які (до речі!) визначені відповідно до чинного (!) закону про наукову, науково-технічну діяльність:
Фундаментальні дослідження;
Найважливіші для держави напрямів досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки та оборони;
Розвиток інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності;
Збереження наукових об’єктів, що становлять національне надбання;
Підготовка наукових кадрів;
Науково-технічні програми і окремі розробки, спрямовані на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних  розробок, які виконуються за державним замовленням;
Проекти, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва;
Підтримка  фундаментальних  наукових  досліджень  за грантами Державного  фонду  фундаментальних досліджень та інших державних фондів,  створених  з метою підтримки наукової і науково-технічної діяльності;
Розроблення наукових засад державної політики  у  відповідних сферах, проведення наукової експертизи проектів нормативно-правових  актів,  державних  програм;
Розвиток матеріально-технічної бази наукової і науково-технічної діяльності.
Тому, на мій погляд, виконання цього пункту розпорядження є не керівництвом до дій («вжиття заходів»), а закликом («передбачити») до головних розпорядників бюджетних коштів розділяти напрями наукових видатків у своїх бюджетних запитах. Таке намагання до уніфікації бюджетних напрямів можна було би вітати, якби не декілька «але».
1.Непрозорість змістовності напрямів наукових видатків стосується будь-якого із чинних бюджетних кодів видатків, не лише щодо новітніх технологій і наукових програм.
2.Запровадження нового (вкотре модифікованого) формулювання напряму видатків не впливає на непохитність основних принципів розподілу бюджетного фінансування.
А, дійсно реформаторським кроком, було би виділення окремого бюджетного коду, що передбачав би фінансування новітніх технологій і перспективних наукових програм, гроші за яким би розподілялись між усіма головними розпорядниками бюджетних видатків.
Інакше, чергове бюрократичне «пакращення» для певної зручності обліку (для окремо взятої державної установи) узагальнених витрат лише за одним із напрямів, за незмінності інших.

12. Опрацювати питання щодо можливості залучення провідних іноземних експертів до проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, що реалізуються за рахунок коштів державного бюджету.

МОНмолодьспорт, Держінформнауки,
Національна академія наук,
національні галузеві академії наук,
інші заінтересовані центральні органи
виконавчої влади.

2016 рік.

Наслідком «опрацювати питання…» мають бути розроблення і подача пропозицій, але ж не до 2016 року (!). Скоріш за все, неузгодженими є принципи, за якими мають працювати іноземні експерти у системі вітчизняної експертизи, а також на яких умовах, і в яких організаціях вони мають здійснювати свою діяльність. Як завжди, непевним є формулювання щодо «провідних» експертів: за якими критеріями їх, експертів, будуть визначати провідними, а також географія їх місцеперебування, — чи з провідних наукових організацій світу, чи місцеві, які співпрацюють з іноземними організаціями.
Термін виконання цього заходу також додає сумнівів у реальності його виконання.

Таким чином, прогресивність цього акту Кабінету Міністрів України не викликає сумнівів так саме, як і ефективность у виконанні більшості із його заходів. Загалом, бюрократична спрямованість розпорядження Кабміну природно випливає із його сутності як організаційно-розпорядчого акту, та не здатне суттєво вплинути удосконалення умов для наукової, науково-технічної діяльності в Україні до 2017 року. Затягування із здійсненням дійсно реформаторських кроків із модернізації сфери науково-технологічної діяльності (забезпечення паритетності умов різних суб’єктів діяльності в здійсненні досліджень і розробок, паритетності розподілу між ними видатків за програмно-цільовим фінансуванням, встановлення та дотримання пропорційності у бюджетних видатках між базовим та програмно-цільовим фінансуванням та інших) лише підтримує інтелектуальну деградацію українського суспільства як дзеркальця вітчизняної науки.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Subscribe without commenting