Неэффективная система управления-6

«Геркулесові стовпи» наукової системи України

Той, хто дістався гідної посади біля владної годівниці, то швидко збагне, що в управлінні державою головне – безпека, аніяк не прогрес” (Лоуелл Джеймс Рассел (1819-1891) американський поет, критик, публіцист)

 Результатом наукової діяльності дослідника, до найбільш кваліфікованих із яких належать доктори та кандидати наук, є отримання нового знання. У формалізованому вигляді нове знання оприлюднюється як наукова стаття чи як винахід (оформлений охоронним документом на об’єкт інтелектуальної власності). За нормативно встановленою в Україні системою оприлюднення результатів наукової діяльності, всі друковані та електронні видання  розділені на фахові та інші. Основною відмінністю наукових статей у фахових виданнях є  дотримання нормативних вимог (ДАК МОН України, раніше – ВАК України) до їх оформлення до друку. Тим самим передбачається більша обґрунтованість фахових статей за змістом, та відповідністю затвердженим напрямам наукових досліджень в Україні…

Постановка таких умов є застарілою та такою, що не убезпечує від розповсюдження наукового плагіату, або реферованих матеріалів як «наукових праць», що в інтернет-середовищі має назву “copywrite”. Ще одним “успішним” шляхом проходження науково подібних статей у фахових виданнях є співавторство людей з високими науковими регаліями та державними чинами. Видання таких «статей» не лише захаращує інформаційний простір наукових галузей, проте виступає джерелом білого шуму. Позаяк індексування авторитетних людей з науковими ступенями є загальноприйнятою нормою у науковому світі, проте в Україні тим самим підживлюється братерство “володарів перснів” від науки. Зокрема, у 2011 році наукова штучність значної частини “володарів перснів” в Україні підтверджувалась тим, що

…48,6% докторів наук та 17,6% кандидатів наук, які були зайняті в економічній діяльності, були представниками державної влади чи займали керівні посади відповідно до професійної класифікації “законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)”;

…42,2% докторів наук та 31,4% кандидатів наук, які були зайняті в економічній діяльності в Україні 2011 року, опублікували чи були у співавторстві хоча б однієї наукової статті у фахових наукових виданнях;
…доктори наук були авторами, чи співавторами 19,8% всіх наукових статей, оприлюднених у фахових наукових виданнях 2011 року;
…кандидати наук були авторами, чи співавторами 47,0% всіх наукових статей, оприлюднених у фахових наукових виданнях 2011 року;
…34% нових докторів наук та 7,8% нових кандидатів наук були представниками державної влади чи займали керівні посади відповідно до професійної класифікації “законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)”.

У чому ж успішність вітчизняної системи здобуття наукових кваліфікацій, лагідної до процвітання братерства “володарів перснів” від науки?

У чому ж основні витоки цього багажу, що й нести важко, та й кинути – невміч? Їх багато, проте серед них можна виокремити основні, джерельні засади триваючої наукової немочі однієї із найбільших країн Європи за природними талантами людського інтелектуального потенціалу.

В нашому житті важливим є не за стан, в якому ми перебуваємо, а напрям нашого руху
(Холмз Олівер Уенделл (1809-1894), американський письменник)

1.Збереження державної ієрархічної системи наукових посад та вчених звань в державних організаціях як основного шляху кар’єри дослідника.

Якщо виникає бажання робити науку в Україні, то ніяк не оминути структурних засад державної організації наукової діяльності, що втілюються в ієрархічній системі посад науковців бюджетних інституцій:

Головний науковий співробітник
Провідний науковий співробітник
Старший науковий співробітник
Науковий співробітник
Молодший науковий співробітник

Одним із головних критеріїв зайняття вищої наукової посади є наявність наукового ступеню: наукового співробітника та старшого наукового співробітника – кандидата наук, провідного наукового співробітника та головного наукового співробітника – доктора наук. Такі ж вимоги щодо наукового ґатунку “володаря персню”, як правило, застосовуються й для заняття адміністративних засад в бюджетних наукових інституціях: керівника наукового підрозділу чи наукової установи.

Рівні соціального статусу українського науковця із науковим ступенем визначаються також відповідною ієрархією вчених звань:

Академік (дійсний член академії наук)
Член-кореспондент академії наук
Професор
Доцент
Старший науковий співробітник

Вищі вчені звання академічного кшталту, як правило, доступні для володарей ступеню доктора наук. Звання старший науковий співробітник та доцент віддзеркалюють особливості діяльності науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів (ВНЗ), та є ідентичними.

Окреме значення має статусність наукових установ та ВНЗ , що визначає рівень посадових окладів науковців та гарантування виплат в повному обсягові всіх соціальних надбавок (за вислугу років, за  інтенсивність і складність роботи, за знання іноземних мов). Найвищий рівень статусності наукових установ та ВНЗ, за розміром фінансового забезпечення залежить від

…підпорядкування вищим органам законодавчої, виконавчої та судової влади,
…належності до національних академій наук,
…підпорядкування центральним органам виконавчої влади,
…належності до структур національних університетів.

Ключове слово – найвищий статус.

Сила того, хто велить, є ніщо інше, як слабкість повинного
(Пьєр Буаст (1765-1824), французький лексикограф)

2.Централізована адміністративно-бюрократична система присвоєння наукових кваліфікацій та вчених звань за формальними ознаками.

Модель державної системи присвоєння наукових кваліфікацій (вчених звань) має простий, завершений вигляд: МОН України – спеціалізована вчена рада (вчена рада) при науковій установі чи ВНЗ. Насправді, всі повноваження щодо присвоєння (підтвердження, позбавлення) наукових кваліфікацій вчених належать (з середини 2012 року) МОН України, а саме його структурному підрозділу – Департаменту акредитації кадрів (ДАК), а також Атестаційній колегії Міністерства.

Парадоксальність цієї державної системи полягає у тому, що ДАК спочатку розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації охочих стати “володарями перснів”, щоб згодом провести експертизу їхніх дисертацій на відповідність затверджених ним вимог. Тобто, суміщає в одних обличчях законодавчу та виконавчу функції державної влади! А, таке повноваження, як “організація та проведення роботи з питань позбавлення наукових ступенів доктора і кандидата наук”, додає можливостям чиновницького свавілля у царині присвоєння наукових кваліфікацій ще й останню функцію державної влади – судову…

Окрім того, для убезпечення невідворотності прийнятих централізовано управлінських рішень щодо карбування “наукових перснів”, вибудовано розгалужену бюрократичну систему погоджень та усіляких довідок “про”. Але, не професійних, а про звіти, про відгуки, про результати. Тобто про все те, що складає істинну сутність бюрократичної машини, яка працює саме під себе: аж ніяк не на кінцевий результат дослідницької діяльності.

Ключове слово – відповідність “про”.

Наука – найкращий спосіб втамувати особисту допитливість державним коштом
(Лев Андрійович Арцимович, 1909-1973, радянський фізик)

Природною причиною зростання чисельності науковців із науковими ступенями стала зміна векторів наукових досліджень на забезпечення державотворення. Бурхливий розвиток сфери забезпечення державного управління, особливо в 90-х роках минулого століття, вимагав необхідного наукового забезпечення, отже й підвищення кваліфікації наявного людського потенціалу у відповідних галузях науки.

3.Зміна технічно-природничого напряму наукових досліджень на гуманітарно-суспільний.

Зміна напрямів наукових досліджень – чи не єдиний природний чинник збільшення чисельності “володарів перснів”, що був пов’язаний зі зміною соціально-економічних завдань науково-технологічної сфери, а також із необхідністю наукового забезпечення суспільно-політичного розвитку державних інституцій. Недивно, що на тлі перманентної реструктуризації державних видатків на науку, пріоритетними та усталеними стали ті напрями наукових досліджень, які обслуговують діяльність власне державних управлінських структур – вищих та центральних органів влади в Україні.

Протягом 1995-2011 років чистий валовий приріст “володарів перснів” природничо-технічного ґатунку склав 8376 осіб проти 24129 їх колег із гуманітарно-суспільного карбування.

Необхідно відзначити, що більш швидкому зростанню кількості “гуманітаріїв” над “технарями” сприяють також такі особливості проведення соціально-гуманітарних досліджень і розробок, як

менший час на досягнення практичних результатів у наукової діяльності;
менший обсяг фінансування та обмежений перелік матеріально-технічної бази проведення досліджень;
соціально-економічна та політична спрямованість досліджень.

Також різниться й термін підготовки дисертаційних досліджень до захисту: на 1-1,5 року у середньому більше часу вимагають оформлення науково-практичних результатів у царині природничих та технічних наук, аніж гуманітарно-суспільного спрямування.

Зважаючи на наближеність проблематики гуманітарно-суспільних досліджень до актуальних проблем державотворення та державного управління, такий напрям науки є особливо привабливим для можновладців. А, з урахуванням традиційного з радянських часів, “пожежного” стилю керівництва на найвищому рівні державної влади протягом двох з гаком десятиліть – перспективним з точки зору здобуття нових (!), практичних результатів впровадження.

Ключове слово: домінування “гуманітаріїв”.

Парадокс – це істина догори дриґом,щоб на неї звернули увагу
(Честертон Гільберт Кіт (1874-1936), англійський державний діяч, письменник)

4.Належність до інтелектуальної еліти суспільства.

Належність до еліти суспільства, тим більш до інтелектуальної, завжди було прагненням… управителів. Непоодинокі випадки використання службової посади для отримання доступних життєвих благ, завжди супроводжуватимуть адміністративну організацію управління в будь-якій формі людського суспільства – демократичній, чи авторитарній. Особливістю демократичного врядування є акцентація на плануванні життєвої кар’єри людини — як основних засад успішності її суспільної діяльності. Зокрема, здобуття наукових кваліфікацій виступає необхідним етапом розвитку молодої людини, закладає надійне підґрунтя для її подальшої професійної кар’єри деінде. За авторитарного управління, здобуття наукових кваліфікацій виступає також невід’ємною складовою загальнодержавної системи винагород, з усіма відомими наслідками. В Україні нині паніє змішаний стиль управління з домінуванням авторитарного…

Формалізація статусності особи з науковим ступенем як “володаря персню” в Україні полягає у двох площинах: матеріальному та моральному.

Матеріальний бік процедури присвоєння наукової кваліфікації має як легальний бік, так і тіньову складову. Якщо прорахувати всі особисті видатки, що має офіційно та неофіційно сплатити особа заради досягнення своєї наукової мрії – стати “володарем персню”, то цей процес нічим не відрізняється від комерційних операцій із надання послуг, за суттю. Тіньовою складовою є нелегальне придбання диплому про будь-яку наукову кваліфікацію за середньою ціною у… 1000 “умовних одиниць”. Просто, з неприємним присмаком та небезпечно, якщо є бажання й надалі продовжувати зайняття науково-технологічною діяльністю.

Легальним способом стати “володарем персню” у якійсь із галузей наукового знання, простіше — гуманітарно-суспільного ґатунку, є використання можливостей від практикуючих науковців, які животіють на нижніх ієрархічних посадах наукової організації, та не гребують будь-яким заробітком. У тому числі, літературним “нєгром”. Виходить дорожче, на порядок від тіньового, проте легально, та не викличе офіційних сумнівів у профпридатності на… державних посадах. Ще одним, менш розповсюдженим способом, яким, подейкують, у свій час скористалось чимало можновладців сьогодення, є добровільно-примусове напруження більшості членів спеціалізованих вчених рад, та, окремих наукових підрозділів із “підлеглих” наукових установ.

Всі ці способи є несумісними із моральними засадами наукової діяльності, проте вони не заборонені відповідно до формальних вимог МОН, а тому, за деяким виключенням, не підлягають відторгненню активним науковим співтовариством…

Моральний зиск наукового статусу особи полягає у наявності відповідної регалії у… візитивці. Особливо це прийнято у чиновників: кандидат наук (Doctor of Philosophy – PhD) чи доктор наук (Doctor of Habilitation – DH), а останнім часом з’явився ще й Master of Public Administration – MPA. І байдуже, що вітчизняні “магістри державного управління” ще не увійшли до затверджених українською науковою бюрократією ступенів наукової кваліфікації. Бо люди свідомі кажуть, що вся справа лише – за міжнародним визнанням цієї дисципліни як однієї із основних галузей наукового пізнання. А це — лише питання часу…

Цьогорічними, найбільш яскравими прикладами долучення можновладців до вітчизняного братерства “володарів перснів” стали

сумно відомий суддя Печерського райсуду м.Києва, Родіон Кирєєв, який у цьому році розпочав “роботу” над своєю кандидатською дисертацією з юридичних наук, на тему: “Зловживання підозрюваним та осудженим права на захист”;

колишній Голова Державної податкової служби України, чинний міністр внутрішніх справ України, генерал внутрішньої служби, Віталій Захарченко, який 29 травня 2013 року успішно захистив докторську дисертацію з… економічних наук, на тему: “Механізми індикативного управління економічною безпекою національної економіки”;

колишній голова міста Харкова, чинний Голова Харківської обласної державної адміністрації, Михайло Добкін, що нещодавно успішно захистив докторську дисертацію з юридичних наук, у розвиток своєї кандидатської дисертації (2009).

Ключове слово: статусовий імідж

Безсумнівним проявом матеріального та морального визиску державної системи присвоєння наукових кваліфікацій є плекання двоступеневої ієрархії наукового визнання (допоки ще третя, магістерська, у стадії пілотного проекту). І цей морально-матеріальний визиск не стільки системи, як певних зацікавлених осіб… Тих самих вчених, заслужених та високопосадових, з усіма науковими регаліями та державним визнанням, які погодились із функціонуванням механізму “печерної драбини” суспільного визнання (бо говоримо державне, а розуміємо під цим – суспільне) у сфері інтелектуального обміну творчими ідеями вільних, непересічних людей. Тих вчених, що інтелектуально є вищими за дурнів, проте за мораллю так і не зважились досягти життєвого ступеню мудрості. Тих вчених, які неохоче, проте погоджуються із “дідівщиною” в науці – через розділення власних наукових здобутків зі старшими за чином та званням. Тих вчених, які вважають за гідність для себе підтримувати цю недолугу систему, оскільки життєва обмеженість завжди була для них нормою усього їх свідомого життя. Тих самих вчених, які застовпили за собою всі верхні посади (майже довічно) у ієрархічному науковому середовищі, що ледь жевріє та відчайдушно дме на ладан. Тих самих, окремих людей, які друге десятиріччя поспіль представляють наукову Вкраїну на міжнародномуу рівні. Тих самих, які  попри фантастичну завантаженість у політичному, громадському та науково-організаційному середовищі встигають (!) виділяти час не лише на дітей та онуків, на улюблені зайняття (хобі), проте й на плідну наукову діяльність!!!

Сумно, проте з-поміж них, тих самих вчених, щось важко сьогодні знайти бізнес-янголів, чи спонсорів для початківців наукової греблі. Може й тому, що серед них немає Нобелівських лауреатів, обмаль лауреатів престижних наукових премій світової наукової спільноти, а валовий обсяг наукових праць переважної більшості тих самих вчених заповнюється “головним редагуванням” та консультуванням чисельної когорти… майбутніх “володарів перснів”?!

Допоки місією національної наукової системи буде отримання статусового іміджу через набуття (придбання?) найвищого статусу через формальну відповідність “про” належність до інтелектуальної еліти, за домінування “гуманітаріїв” – система буде приречена на деградацію. А, що найгірше, таке суспільство буде нездатним протистояти сучасним викликам цивілізаційного розвитку, та лише сумуватиме за міфічними здобутками пращурів, у внутрішньому роз’ятренні своїх нащадків.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Subscribe without commenting