Неэффективная система управления-2

Синдром бюрократії

Державний службовець – це той, хто наймає на роботу інших для виконання тієї роботи, на яку був найнятий він сам. (Герберт Прокноу (1897-1998), американський фінансист, письменник, політик).

Бюрократія (від фр. Bureau та греч. kratos, дослівно означає: панування канцелярії) – організація, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов’язками, що визначають їх професійні дії і службову відповідальність.

Термін “бюрократія” має багато тлумачень, що випливає як із сутності цього поняття, так і його проявлення в суспільстві. Ось деякі із них:

  • система адміністрування, яка функціонує відповідно до певних правил протягом тривалого часу і складається із спеціально навчених спеціалістів;
  • система правління, у якій ієрархічне сходження спеціалістів відбувається згідно досягнутих ними професійних навичок та службової вислуги в роках (професійні ознаки);
  • прошарок професійних адміністраторів як окреме соціальне угруповання (страта суспільства);

До основних недоілків бюрократичної системи як соціального угруповання відносять:

  • відособленість від суспільних негараздів, або принцип “напівпровідника” (наявність необмеженої пропускної здатності згори до низу та високим спротивом у зворотному напрямі);
  • безвідповідальність перед суспільством (в управлінні не повинно бути напіввідповідальності, – яка неминуче веде до втаємничення витрат і невиконання законів, Наполеон Бонапарт, французький імператор (1804-1814, 1815);
  • зволікання із вирішенням справ згідно покладених функціональних обов’язків (відтермінування – найнадійніша форма відмови, Закон затримки Паркінсона);
  • зневажливе ставлення до суті справи (Що ж поробиш із людиною, у якої немає особистості, на яку не можна ані покластись, ані образитись, тому що причина його дій, слів і рухів міститься у зовнішньому світі, а не в ній? Д.І. Пісарєв (1840-1868), російський публіцист і літературний критик

Виникнення такого соціального явища, як бюрократія, або “влада бюро”, пов’язане із початком одержавлення суспільних відносин людей. Бюрократія визначала “місце”, яке займали певні представники суспільства. Ці люди прагнули обійняти якомога вищу державну посаду, що наділяла їх можливостями впливати на події, вирішувати долі людей незалежно від їх інтелектуальних чи інших здібностей у противагу до справді легітимної розумної влади. Тому, професію бюрократів можна вважати також однією із найдавніших у світі…

Історично, виникнення бюрократії було обумовлене необхідністю розділення функцій влади і управління, об’єктивною потребою перетворення державного управління на професійну діяльність. Попри багатовікову критику цього явища, цей соціальний феномен існує і розвивається. А коли розвиток бюрократичної системи перебуває поза громадським (суспільним) контролем, то ця система набуває справді потворних форм: коли не народ вибирає собі владу, а бюрократію. Бо, саме так відбувається із призначеними головами обласних адміністрацій (губернаторів).

Проблема бюрократичного домінування у владі існує в будь-якій країні світу. Хоча деяким країнам вдалось суттєво зменшити прояви бюрократичного чинника у системі державного управління. Зокрема, у Фінляндії кількість державних службовців менша за чисельність працівників місцевих адміністрацій – які, у свою чергу, обираються із місцевих громадян та отримують зарплатню відповідно до місцевих надходжень.

Проте у переважній більшості країн феномен бюрократії перетворився на соціальний синдром, першою чергою через злиття політичної та бюрократичної влади. Яскравим прикладом цьому слугує й новітня історія України, протягом якої народилась, згодом зміцніла та стала вже звичною влада наукової бюрократії – якої майже не було за часів радянської імперії.

Які ж ключові риси бюрократії, що дозволяють виокремити це соціальне явище від подібних проявів у соціальному управлінні?

1.Ключового значення при формуванні бюрократичних структур і створення окремої управлінської культури набуває ідеалізація ієрархії. Ієрархія є одним із наріжних каменів управління та випливає із природного та об’єктивного розподілу службових повноважень. Ієрархічна структура управління обумовлена природною здатністю людини до безпосереднього контролювання і спрямування дій обмеженої кількості людей-підлеглих. Проте, “абсолютизація ієрархічного підходу до організації управління призвела до глибоких протиріч, якими значною мірою визначається обличчя бюрократії взагалі і сучасної бюрократії зокрема.” (Попович О.С. (2005) Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації).

2.Традиційним для чиновницької діяльності вважається містифікація бюрократичної свідомості. Містифікація полягає у

  • свідомій необхідності “корегувати” факти реальної дійсності,
  • зайвий раз не турбувати керівництво інформацією, що не відповідає його уявленням,

тобто виробленням вмінь “правильного” висвітлення подій та їх наслідків у вигляді “деяких недоліків за наявності певних досягнень”. Містифікація cвідомості стає знаряддям обману самих себе та оточення. Механізм управління все більше ототожнюється з документообігом, а державні завдання підмінюються на суто канцелярську роботу з усталеними правилами і нормами поведінки.

3.Прагнення до тотального контролю і регламентації усього. Чітка регламентація (складання наказів, розпоряджень, інструкцій) призводить до розквіту формалізму як можливості не обтяжувати себе вибором альтернативних варіантів при прийнятті управлінських рішень.

4.Зверхність до суті розв’язуваних питань і проблем, до особистості людей, з якими доводиться мати справу. Ієрархія в розподілі службової відповідальності породила й відповідну ієрархію цінностей. Згідно ієрархії цінностей усталилось уявлення про людину як про власність держави, причому ціна кожної особистості, її життя оцінюється в залежності від займаної посади (службової ієрархії) та ступеню наближеності до вищих керівних посад у державі. Звідси розповсюдженим явищем є бюрократична пиха і презирство до тих, хто перебуває на нижніх сходинках ієрархічної (або соціальної) драбини суспільства.

5.Тотальна безвідповідальність бюрократичної системи, що досягається через нескінченний процес погоджень, уточнень та “візування” службових документів. Ця риса бюрократії виступає одним із її основних протиріч та породжує системну проблему бюрократичної діяльності – як замкненої соціальної системи, що працює тільки на себе і заради свого існування.

6.Універсальність професійних навичок – це коли будь-хто може замінити будь-кого, якщо на те буде “вища” за ієрархічною належністю думка бюрократа. І не має значення якими людськими якостями, інтелектуальними здібностями, чи професійними навичками володіє претендент на бюрократичну посаду. Найголовнішими професійними чеснотами вважаються

  • особиста відданість,
  • вміння дослухатись до керівних вказівок,
  • не висловлювати без потреби власну думку,
  • швидко вирішувати виникаючі проблеми, першою чергою через перекладання відповідальності за них на інших, а також
  • віра у непохитність авторитету і “святість” високопосадовців.

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Plus

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Subscribe without commenting